середу, 29 квітня 2020 р.

Етикет має значення


“Корона” впаде - користь залишиться! #Білозерка #Бібліотека 
 Більшість людей нехтує правилами етикету, однак знати їх і користуватись 
ними повинен кожен, хто поважає себе. Сьогодні пропонуємо вам згадати 
25 правил та переглянути віртуальну виставку літератури “Етикет має 
значення”. І що б не сталось, пам'ятайте, ми — люди, тож будьмо 
ввічливими!
Що ви знаєте про етикет і чи завжди дотримуєтесь його правил? 
Насправді, вони досить прості — це культура мовлення, ввічливість, 
акуратний зовнішній вигляд та контроль власних емоцій.
На жаль, більшість нехтує правилами етикету, однак знати їх і 
користуватись ними повинен кожен, хто поважає себе.
Ось 25 основних правил:

1. Якщо ви кажете “Я запрошую вас”, це означає, що ви платите. Ви 
можете сказати “Як вам ідея сходити в ресторан?” — і в цьому випадку 
кожен платитиме за себе. Якщо чоловік запропонує жінці заплатити за неї,
 вона може погодитись.
2. Ніколи не приходьте в гості без попередження. Якщо хтось прийде до
 вас, не сказавши про це завчасно, вам дозволяється не сильно 
перейматись через це, і бути одягнутими по-домашньому.
Одна британка розповіла, що завжди, коли на її порозі з'являлись незвані
 гості, вона взувалась, одягала капелюшок та брала парасольку. Якщо
 людина їй подобалась, вона вигукувала "Я щойно прийшла додому!", 
якщо не подобались, — то "Ой, як жаль, мені потрібно йти".
3. Не залишайте свій смартфон на столі під час зустрічей. Такими 
діями ви показуєте усім, наскільки важливу роль цей пристрій відіграє у
 вашому житті, наскільки сильно вам нудно там знаходитись, і що в 
будь-який момент ви готові припинити цю непотрібну вам розмову, ще раз
 перевірити стрічку в Instagram, відповісти на важливий дзвінок або
 відволіктися, щоб пограти в Angry Birds.
4. Не варто запрошувати дівчину на побачення, якщо ви збираєтесь переписуватись весь вечір.
5. Чоловік ніколи не носить жіночу сумку. Він може взяти жіноче пальто,
 але лиш для того, щоб віднести в гардероб.
6. Якщо ви гуляєте з кимось, і ваш супутник привітався з незнайомою вам людиною, ви також повинні привітатися.
7. Більшість людей вважає, що суші можна їсти тільки паличками. 
Однак це не зовсім правильно. Чоловікам, на відміну від жінок, суші можна
 їсти і руками.
8. Ваше взуття завжди має бути чистим.
9. Уникайте безглуздих розмов по телефону. Якщо вам потрібно з 
кимось поговорити, краще зустрітися особисто.
10. Якщо вас хтось образив, не потрібно відповідати тим самим чи підвищувати голос. Не опускайтеся до рівня цієї людини. 
Посміхніться і ввічливо ідіть від невихованого співрозмовника.
11. По вулиці чоловік повинен йти зліва від жінки. Справа можуть йти
 тільки військовослужбовці, які повинні бути готові виконати військове 
вітання.
12. Водії повинні пам’ятати про те, що “поливати” перехожих брудом — ознака відсутності культури.
13. Дев’ять речей, які варто тримати в таємниці: вік, багатство, сімейні
 сварки, релігію, проблеми зі здоров’ям, романи, подарунки, шану і безчестя.
14. Прийшовши в кіно, театр, на концерт, до своїх місць потрібно йти обличчям до тих, хто уже сидить. Першим проходить чоловік.
15. Чоловік ніколи не повинен торкатися до жінки без її дозволу. 
 Неприпустимо тримати її за руку, доторкатися до неї під час розмови, 
штовхати її або брати за руку вище ліктя, крім випадків, коли ви 
допомагаєте жінці зайти в транспорт або вийти з нього, а також перейти 
вулицю.
16. Якщо хтось звертається до вас грубо (наприклад, “Гей, ти!”), ви 
не повинні реагувати. Будьте прикладом хорошого етикету та ввічливої
 поведінки.
17. Золоте правило при використанні парфумів — помірність. Якщо
 до вечора ви відчуваєте запах своїх духів, знайте, що всім іншим він уже
 набрид.
18. Вихований чоловік завжди демонструє повагу до жінки.
19. В присутності жінки чоловіки можуть курити тільки з її дозволу.
20. Ким би ви не були, директор, академік, жінка похилого віку або школяр, коли ви входите в кімнату, то повинні привітатися першими.
21. Дотримуйтесь конфіденційності листування. Батьки не повинні
 читати листів, призначених дітям. Це саме стосується і закоханих пар. 
Той, хто нишпорить по кишенях близьких в пошуках записок або листів,
 дуже некультурний.
22. Не намагайтесь встигнути за модою. Краще носити гарні, але немодні
 речі, аніж виглядати жахливо в брендовому одязі.
23. Якщо вас вибачили після того, як ви попросили пробачення, не 
варто знову піднімати цю тему, щоб ще раз сказати "Вибач!". Ви повинні
 уникати подібних помилок в майбутньому.
24. Не варто сміятись та розмовляти дуже голоcно, а також — 
витріщатись на людей. Це образливо.
25. Не забувайте дякувати близьким людям, родичам та друзям. 
Вони допомагають вам не тому, що повинні. Це їхнє власне бажання.
Цінуйте їх.
Віртуальна виставка: https://bilozerkacbs.blogspot.com/p/blog-page_3061.html







понеділок, 27 квітня 2020 р.

Не важливо, що під маскою. Головне – що вона символізує.

“Корона” впаде - користь залишиться! #Білозерка #Бібліотека 
     Поняття «містифікації» частково рідниться з поняттям «псевдоніма»,
адже в обох ситуаціях автор має на меті створити оригінальний твір,
сховавшись за маскою іншої особи. Певно, всім відомо, що справжнє ім’я
української поетеси Лесі Українки – Лариса Косач-Квітка. Але не всі знають,
що і Шевченко мав псевдонім – Кобзар Дармограй, а Франко – Паула.
І таких письменників з таємними прізвиськами було чимало. 
   Сьогодні ми з вами зануримося у світ української літератури, а саме –
розберемо найвідоміші псевдоніми українських письменників.
Найбільша кількість несправжніх імен була зафіксована у часи сталінських
репресій. Але що змушувало українську еліту відхрещуватися від
справжнього імені та відкликатися на чуже: більша популярність серед
народу чи все ж таки цього вимагав режим?
Тоді ж, у часи Розстріляного Відродження, псевдоніми були виходом,
були шляхом до свободи. Адже друкуватися українською мовою
заборонялося, як і заборонялося критикувати діючу владу. З такими
правилами письменники-патріоти не хотіли миритися і були ладні
змінювати своє прізвище кожного разу, як тільки була загроза життю опісля
чергової провокаційної статті у місцевій газеті.
Сталінські репресії згубили справжні імена більше сотні українських
культурних діячів: Микола Фітільов (Микола Хвильовий), Павло Губенко
(Остап Вишня), Іван Лозов’ягін (Іван Багряний)…
Псевдонім – ім’я, використовуване людиною замість справжнього (даного при
народженні, зафіксованого в документах) у тій або іншій публічній
діяльності.

  • Панас Мирний – Рудченко Панас Якович
    На походження його відомого прізвища, можливо, вплинуло місто, де народився письменник, – Миргород. У його метриці було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.
  • Олександр Олесь – Кандиба Олександр Іванович
    Олесем його називала дружина. У результаті поет почав друкувати інтимну лірику (а згодом й інші твори) саме під таким псевдонімом.
  • Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович
    У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга — Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»
  • Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович
    Цей літературний псевдонім пояснює сам Григорій: “Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко”, – писав він в одному з листів.
  • Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна

    Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість
науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі
звуків і трансформації прізвища:
Марко-вич – Марко-вичка – Марко Вовчок.
Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував: “Цілком
ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок”.
Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок! Як відомо,
вона у навколишніх селах зі своїм чоловіком записувала від місцевих
жителів пісні, казки, легенди. Кілька пісень записано нею у Брацлаві й
Тульчині. До цих містечок вона могла потрапити , лише проїжджаючи 
через обидва Вовчки.
  • Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович
    У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник “псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника”.
  • Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович
    Такий псевдонім Микола узяв собі саме тому, що у душі він був дуже співчутливим, вразливим і хворобливо замкнутим у собі. Не раз його сучасники описували його твори , як дійсно “хвилюючі й трепетні”.
  • Остап Вишня – Павло Губенко
    Ч
    ому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант: “Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, “що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути” (О.Слоньовська)
  • Іван Багряний – Лозов‘ягін Іван Павлович
    Псев­до­нім об­ра­но, як при­пус­ка­ють, під впли­вом за­хоп­лен­ня тво­ра­ми Ми­ко­ли Хви­льо­во­го — в тек­стах йо­го улюб­ле­ний епі­тет «баг­ря­ний» ви­ра­жав ре­во­лю­цій­но-­ро­ман­тич­не по­ри­ван­ня.
  • Леся Українка – Косач (за чоловіком – Квітка) Лариса Петрівна
    Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
    І як тільки вистачало фантазії письменникам змінювати імена? А дехто міняв псевднім по кілька разів, а то й десятків разів! Хтось називався прізвищем матері, хтось відносно місцевості, в якій жив, інші опирались на особливості свого характеру чи навіть зовнішності.
    Так чи інакше прізвиська стали новим обличчям письменників і такими вони запам’ятались нам і до сьогодні.



Джерела:https://zno.if.ua/?p=168

пʼятницю, 24 квітня 2020 р.

Чорнобиль немає минулого часу.

“Корона” впаде - користь залишиться! #Білозерка #Бібліотека 
📌📌📌🇺🇦 26 квітня 1986 року почався відлік біди Чорнобильської катастрофи. Ця жахлива трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства, як найбільша техногенна катастрофа, як невигойна рана на тілі України. Минуть роки й десятиліття, а трагічний день Чорнобильської катастрофи все одно хвилюватиме людей: і тих, кого він зачепив своїм крилом і тих, хто народився далеко скривдженої землі.
📌📌📌🇺🇦 В умовах карантину Білозерська районна бібліотека до трагічних роковин пропонує:📌📌📌🇺🇦
📌 віртуальну екскурсію Національним музеєм «Чорнобиль» http://chornobylmuseum.kiev.ua/uk/virtual-tour/ ;
📌 із бібліотечного відеоархіву ”Зустріч з лікарем рентгенологом Стрігуновим В.” https://www.youtube.com/watch?v=SxQ7hLE64mc&feature=youtu.be
📌ознайомитися з онлайн виставкою «Пам’ять, опромінена трагедією».
https://bilozerkacbs.blogspot.com/p/blog-page_3061.html (Блог Білозерської РБ)
📌 поринути у фільмографію, в основу яких покладені події Чорнобильської катастрофи, можна за цим посиланням:
https://ecoaction.org.ua/shist-naykraschyh-filmiv-pro-avariyu-na-chaes.html 



четвер, 23 квітня 2020 р.

Книги, які хочеться читати, щоб відволіктися від повсякденних турбот

                        “Корона” впаде - користь залишиться! 
 #Білозерка #Бібліотека .#Тижденьмолодіжноїкниги. #Деньчетвертий
📙📔📕Книги, які хочеться читати, щоб відволіктися від повсякденних турбот 📙📔📕
Останнім часом ми живемо в умовах постійного стресу - ми перевантажені негативною інформацією, залучені в виснажливі і хворобливі суперечки і емоційно виснажені. Книга, ймовірно, не може вирішити проблему, але тимчасовий відхід від реальності обов'язково забезпечить. Візьміть в руки книгу або скачайте з відкритого доступу, проведіть час, відлипнувши від стрічки новин.
📙📔📕1.“Степовий бо”г Євген Лір
Забуті боги повертаються. Степовий бог — руйнівна стихія, яка народилася у безмежних і пустих просторах степів. Довгі тисячоліття вона спала, аж ось, прокинулась і йде у наступ на Запропади-місто. Чотинадцятилітній Сергій нічого не знає про Степового бога, але дізнається все, що мало б тримати його подалі від Великого Ніщо, але не втримало.


📙📔📕2. Лід і полум'я
Коротка фантастична повість знаменитого американського письменника Рея Бредбері. Написана в 1946 р .. У цій невеликій повісті письменник створив оригінальний і запам'ятовується фантастичний світ





📙📔📕3.Моя сім'я та інші звірі
Автобіографічна повість письменника-анімаліста Джеральда Даррелла, який побачив світ у 1956 році. Є першою частиною «трилогії Корфу», в яку також входять «Птахи, звірі і родичі» (1969) і «Сад богів» (1978).


📙📔📕4. На березі
Роман Іена Мак'юена про зміни в суспільстві на прикладі молодят, які одружилися на початку шістдесятих років XX століття, до сексуальної революції. Роман був опублікований в Великобританії в 2007 році.


📙📔📕5. Квіти для Елджернона
Науково-фантастичне оповідання Деніела Киза («м'яка» наукова фантастика). Це історія про розумово відсталому по імені Чарлі Гордон, який працює в пекарні. Чи не клінічному ідіота, а дурника ... тихому і мирному. У нього багато «друзів», які потішаються за його рахунок, платять йому копійки - але він щасливий. Як може бути щаслива тільки домашній собака - то є абсолютно і безмежно.


📙📔📕6. Вбити пересмішника
Роман американської письменниці Харпер Лі, написаний у жанрі виховного роману. У 1961 році отримав Пулітцерівську премію. Його вивчають приблизно в 80% американських шкіл. Входить в американську версію «100 кращих детективних романів усіх часів».


📙📔📕7. “Таємниця покинутого монастиря” Анна Каньтох
Якщо головні герої книги — підлітки, це не обов`язково книжка для підлітків. Уявіть собі: повоєнна Польща, тринадцятеро юнаків і дівчат зібралися у покинутому монастирі. Привели їх туди янголи. Але це не означає, що відбудеться щось світле, добре і чарівне. І взагалі, щось в цій історії не так. І з янголами, і з підлітками, і особливо з цим покинутим монастирем. Добре, що з нами все в порядку. Чи теж, не зовсім?