неділю, 28 червня 2020 р.

Буква закону.

Сьогодні Конституція України святкує своє 24-річчя. Давайте поглянемо на Основний Закон держави під іншим кутом. Які слова в ній згадуються найчастіше, а які — найменше?




Загалом текст Конституції України складається з 14 461 слова.

Найчастіше в Конституції України зустрічається слово (в різних відмінках):

Україна - 451

Стаття -292

Рада - 246

Більш детально за посиланням:

https://www.chesno.org/t/9/Constitution_of_Ukraine.html

суботу, 27 червня 2020 р.

«Конституція України очима дітей»

  Напередодні Дня Конституції юні білозерчани у відео-проєкті «Конституція України очима дітей» розповідають, що для них Основний закон  та як вони розуміють його. Про серйозні речі - цікаво, безпосередньо, по-дитячому.






середу, 24 червня 2020 р.

Пилип Орлик - український Джордж Вашингтон


Гетьман, котрий не зміг реально встановити свою владу в Україні, але його боротьба за незалежність Батьківщини була більш, ніж реальною. Видатний гетьман досить довгий час вважався правою рукою Івана Мазепи, його найближчим сподвижником. Аналіз діяльності Пилипа Орлика часто неповний, історики оцінюють та демонструють юридично-формальну сторону його життя, в першу чергу – знамениту Конституцію.
Натомість, про військові та дипломатичні якості майже не говорять, тим самим замовчують великого стратега. Послідовник Мазепи був надзвичайно талановитим, і зумів зацікавити Західну Європу українським питанням. На жаль, його потуги залишилися не здійсненими, причому значною мірою через відсутність взаємодії в Україні між Запорозькою Січчю та Гетьманщиною.


Пилип Орлик походив із чеської шляхти, котра осіла в Речі Посполитій, точніше в Литві, ще після Гуситських війн. Поступово родина Гетьмана Пилипа Орлика схилилася до православ’я, – мабуть, під впливом білоруського оточення. Кар’єрне зростання Пилипа Орлика після єзуїтського училища все одно відбувалося в напрямку православ’я Києво-Могилянської колегії, і в цій системі його помітили.
Здібний писар зацікавив людей Мазепи, котрі, як і сам гетьман, також мали давні зв’язки із київським братством.
Для тогочасної системи гетьманського управління Орлик був справжньою знахідкою, оскільки володів неабияким талантом ораторства та був здібним поліглотом – знав мови всіх сусідніх з Україною народів, а також володів тими, котрі вважалися міжнародними – латинською, грецькою, польською, французькою, німецькою та іншими. Інтелігентність та освіченість допомагали Орлику зростати вгору по щаблях влади, якої він, однак, ніколи не добивався надто жадібно – скоріше, навпаки, не проявляв достатньої активності для освоєння нових урядів.
Це була людина, котра вміла грати в команді і бути її органічним елементом – найважливішим для Івана Мазепи.
Генеральний писар традиційно мав друге значення в державі після самого гетьмана – якщо не за формальністю посади, то за впливом на ситуацію.


Пилип Орлик поділяв плани Мазепи щодо протистояння із Москвою. Більше того, можемо стверджувати, що в силу молодшого віку Пилип Орлик бачив ситуацію в Україні по-іншому, більш сучасно, ніж старий гетьман, і був готовий до радикальних змін. Тому під час гетьманування Орлика відкрита антиросійська дипломатія стала одним із провідних напрямків його діяльності.




 Шведський король Карл ХІІ розглядав Орлика як одного із претендентів на гетьманство після смерті Івана Мазепи. Орлик перебував на стороні повстанців та шведів під час Полтавської битви, а потім рятувався втечею до Бендер.
У 1710 році Пилипа Орлика обирають гетьманом Війська Запорізького, а фактично – всієї України, але вже у вигнанні. Орлик мав велику підтримку серед старшини і беззаперечний авторитет як досвідчений керівник та послідовник Мазепи. У зв’язку із обранням Орлик укладає із козацтвом особливий договір – «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького». Вважають, що цей документ було створено ще при Мазепі за його ініціативи, хоча істину знайти складно.

Важливо те, що Конституція стала втіленням стремлінь козацтва до демократичного розвитку країни – як гетьманської старшини, так і запорожців, а також їхніх спільних перспектив здобути державну незалежність.


Не зайвим буде нагадати, що 5 квітня минуло 310 років з дня прийняття Конституції Пилипа Орлика – документа, що побачив світ на 77 років раніше за Конституцію США, і на 81 рік раніше за польську.
Прикрим фактом історії є те, що Конституції Пилипа Орлика просто не поталанило: всі добре знають Конституції США 1787 року та Франції 1791 року і навіть пам’ятають Конституцію Польщі 1791 року, оскільки ці документи були ухвалені представницькою владою існуючих держав і підтримувались авторитетом державної влади. Навіть поділи Польщі в 1793 і 1795 роках, які поховали на 120 років державність польського народу, не зняли згадку про польську – першу в Європі – Конституцію 1791 року.
Конституцію ж Пилипа Орлика було ухвалено представниками лише частини українського козацтва, урядом в екзилі, з яким ніхто із «сильних світу цього» не мав намірів серйозно контактувати. Європа в той час була налякана експансією потужної Швеції більше, ніж посиленням петровської Московії, яка тоді відігравала для Європи позитивну роль, оскільки створювала загрозу Османській імперії. Окрім того, в Європі набирали оберти монархо-імперські тенденції. Усталені монархічні двори розшматовували і поглинали малі та слабкі країни (Угорщину, Лівонію, Італію, Польщу), тому вони зовсім не були зацікавлені у появі нових держав, до того ж – із республікансько-демократичною формою устрою і правління.
Конституція Пилипа Орлика викликає гордість за українство — і водночас гіркоту з приводу величезної інтелектуальної втрати. Майже трьохсотлітнє забуття, до якого доклали зусилля представники «культурного прошарку» спочатку російської, а потім і більшовицької імперій, зробило свою чорну справу.
Після відродження державної незалежності українського народу в 1991 р. Конституція Пилипа Орлика набула статусу пам’ятки української філософської та правової думки, але її велич усе ще залишається недостатньо відомою і мало оціненою основною масою, навіть тими, хто репрезентує себе як «українська еліта». Хоча про Конституцію Пилипа Орлика вже давно слід говорити не лише як про пам’ятку української політико-правової думки, а й як про пам’ятку світової політико-правової та філософської думки, що її подарувала цивілізованому світові українська культурна еліта.


Джерело: https://uaua.top

У процесі змін.

  Сучасний світ дуже прискорився, і зміни стали невід’ємною частиною нашого життя. Завдяки свободі саморозвитку і самовираження ми все частіше змінюємо свої ролі у компанії, свої професії чи навіть життєві цілі.

  Втім, ця свобода принесла й проблеми. Емоційне вигорання та депресії давно нікого не дивують, а синдром тривожного розладу вже називають СНІДом нового часу. У всіх у нас бувають моменти, коли ми втрачаємо сенси, мотивацію, прокрастинуємо. Це не добре і не погано — таке щодня трапляється з мільйонами людей по всьому світу.

  Інше питання — як витягти себе з такого стану. Якщо прямо зараз вам важко, може здаватися, що ця темна смуга не має кінця і жодні фарби світу не здатні вас порадувати. Але ви помиляєтесь. Усе минає, і це мине. Особливо якщо знати, що є люди, які пережили ще більші потрясіння і тим не менш по-справжньому щасливі.

Якщо ви знаходитесь у процесі змін і вам складно морально — прочитайте будь-яку з цих дивовижних книг, які зарядять вас невичерпним оптимізмом та покажуть світ під таким кутом, під яким ви, можливо, ще ніколи на нього не дивилися.

«Вибір» Едіт Егер


Це неймовірно потужна книга про внутрішню силу людини. Вона про 16-річну дівчину Едіт Егер, яка втратила своїх батьків, витримала тортури і голод, пережила концтабір та постійну загрозу смерті.

При цьому дівчина не просто вижила, а й зберегла силу духу протягом десятиліть, стала успішним психологом і допомагала простим людям та військовим проходити крізь складні життєві етапи.

«Вибір» написаний самою Едіт, і цей факт додає під час прочитання мурашок по шкірі і надає глибини кожній думці. Книга чудово демонструє, що ми завжди можемо обирати, чого вчитися у життя і як ставитися до того, що відбувається. До того ж, це бестселер The New York Times і Amazon.

“Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя” Регина Бретт



Регіна Бретт — відома американська журналістка, двічі виходила до фіналу Пулітцерівської премії в номінації «За коментар», лауреат численних премій за журналістську діяльність. 50 уроків — це роздуми про те, чому Регіна навчилася, перебуваючи в статусі матері-одиначки, коли шукала кохання там, де його не було, коли працювала над стосунками з Богом, боролася з раком і намагалася примиритися з важкими спогадами дитинства. Свої уроки Регіна публікувала в авторській колонці в газеті, і відразу стала однією з найпопулярніших в історії видання.

У цій книжці Регіна Бретт перетворила 50 уроків на глибоко особисті, зворушливі, іноді смішні есе. Добра, мудра, дуже емоційна книжка змусить читачів замислитися над своїм життям, зробити його кращим, допоможе знайти й утримати щастя.


“Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі” - Віктор Франкл


Віктор Франкл – всесвітньо відомий психіатр, психотерапевт, філософ. 1942 року він потрапив до концтабору, де на нього чекали голод, приниження, хвороби, постійна загроза життю. Аналізуючи свою поведінку та поведінку інших в’язнів, Франкл віднайшов стратегії, що утримують людину над прірвою, захищають розум від божевілля та надають сенс життю. Свій жахливий досвід виживання він описав у книжці, яка допомогла мільйонам людей віднайти себе та змінити життя. Віктор Франкл доводить, що тільки-но людина знаходить сенс свого існування, вона отримує сили, щоб здолати будь-які випробування. Поради людини, яка зазнала нелюдських випробувань, варті того, щоб бути почутими.

Джерело:https://happymonday.ua/3-knygy-pro-optymizm

пʼятницю, 19 червня 2020 р.

Щоб не забулось незабутнє

Віртуальна виставка - реквієм


Тронько П.Т. Навічно в пам`яті народній: – К.: Молодь, 1995. – 160 с.: іл..
З історії боротьби комсомольців  і молоді  України проти  німецько – фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. 
Велика Вітчизняна війна проти гітлерівських  загарбників  була суворим  і  тяжким  випробуванням для українського народу. Автор книжки, академік НАН України П. Т. Тронько  понад 40 років  розробляє  тему  героїчної  боротьби української  молоді  на фронтах, у партизанських  загонах, у підпіллі  під час найтрагічнішої  з воєн в історії людства. При написанні  книжки були використані архіви, численна  комсомольська  та  партизанська  преса  часів  війни, маловідомі документи партизанських загонів,  підпільних  організацій тощо.

Сабуров О. М. Відвойована весна.– К.: Україна, 2008. – 736 с.: портр.
Під час Великої Вітчизняної війни О.М.Сабуров  командував  великим партизанським  з`єднанням,  яке за наказом  Центрального  штабу  партизанського  руху  восени  1942 – го  здійснило  рейд  із Брянських  лісів  на Правобережну  Україну  і успішно  діяло в тилу німецьких  військ  до січня  1944 року.

Педан  В.Б.  Дякуємо і мертвим, і живим. Документальний нарис. - Дніпропетровськ : Січ, 2007. – 278 с.
Книга  запорізького журналіста про долі остарбайтерів, котрі під час війни опинилися  в Німеччині. Автор отримав  сотні листів. На багатьох  прикладах  він доводить, що такі людські якості  як порядність, здатність розуміти чужу біду є у важкі хвилини визначальними. Той, кого вважали ворогом, хто  мав би мститися,  ділився останнім шматком хліба, лікував, підтримував. Головне не в тому, ким є людина за національністю. Глибина душі, ясний розум – ось витоки гуманізму, милосердя, любові до ближнього. Книга ще раз підкреслює  важливу думку: війни розпалюють  правителі, а тяжкий хрест несуть народи.

В ім`я життя / Авт. – упоряд. З.О.  Сільченко  (кер.) та ін .. – К.: Україна, 2005. – 288с.: іл.. – Укр., рос.
Книга про стійкість, мужність, патріотизм жінок – ветеранів, чиї фронтові дороги пролягли  через Україну. Медсестри і  лікарі, партизанки і підпільниці, пілоти  і штурмани, зенітниці  і радистки без прикрас, правдиво розповідають про  бачене і пережите ними в роки  Великої Вітчизняної війни. Збірник воєнних спогадів і документальних  нарисів розрахований на широке коло читачів, у першу чергу на молодь.

Мельников І.К.  Їм не вручали повісток…  – Сімферополь: таврія, 2004. – 320с.
Збірка документальних оповідань та повістей про дітей – героїв Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років.
У цю збірку увійшли документальні оповідання та повісті про маловідомих юних  героїв, які в роки Великої  Вітчизняної війни ціною власного життя відстоювали  кожну п`ядь  рідної землі.  Юні герої  брали участь  у визволенні  Криму та України від фашистських  загарбників. Разом з бійцями Радянської Армії  вони пройшли дорогами війни до Берліна й залишили свої підписи на стінах  рейхстагу.
Книга адресована  школярам і усім тим,  хто цікавиться історією  України часів  Великої Вітчизняної війни,  історією героїзму, який  проявляли  юні патріоти  своєї країни у боротьбі  з фашистами, що посягали на  її незалежність.

Комиссары на линии огня. 1941 -1945. На море / Сост.  А.Н. ПлотниковПод общ. ред.  Б. А. Костюковского. – М.: Политиздат, 1985. – 271с., ил..
Настоящая книга, выходящая  к 40 – летию со Дня Победы,  посвящена  подвигу  политработников Советского Военно -  Морского  Флота в Великой Отечественной  войне. Публикуемые  очерки  писателей, журналистов, участников войны отображают героическую деятельность  морякрв – комиссаров, которые всегда  были на передней  линии огня , увлекая  за собой  краснофлотцев  партийным  словом и  личным примером.
Издание  адресуется широкому кругу читателей.

Хааг  Лина. Горсть пыли. – Пер. с нем. – 2 е изд. – М. : Политиздат, 1987. – 264 с.
Немецкая коммунистка  Лина  Хааг – очевидец страшного времени в истории Германии – прихода к власти  фашистов, разгула нацистского  террора.  В ее записках  страдания  простой труженицы, мужественной, умной, любящей женщины, перенесшей муки фашистского  ада.
Книга рассчитана на широкий круг читателей.


Друга світова війна: український вимір Фелікс Левітас. — К.: Наш час, 2012.-272 с. 
Книгу присвячено суперечливим сторінкам минулої війни. Спираючись на новіт­ню українську, російську, англо-американську та німецьку історіографію, автор прагнув дати відповіді на найактуальніші питання Другої світової війни та розкрити роль і місце України в подіях 1939-1945 років.
Основну увагу приділено питанням, які зумовлюють широкий науковий і пізнавальний інтерес у сучасному українському суспільстві: справжні причини Другої світової війни, особливості таємної міжнародної дипломатії, трагедія і подвиг перших років війни, ціна великої перемоги, історичне значення перемоги над нацизмом, українці-герої, проблеми
національного примирення, війна як історичний феномен.
Видання розраховане на викладачів і студентів ВНЗ, учителів і старшокласників, а та­кож на всіх, хто цікавиться новітньою історією України.


Лето 1941. Украина: Документы и материалы. Хроника событий / Коллектив авт.-сост.: Замлинский В. А. (руково­дитель) и др.— К. : Изд-во «Украша», 1991.— 512 е.: ил.
В сборнике собраны неизвестные и малоизвестные документы Цент­рального архива МО СССР, дипломатические и разведдокументы пред­военного времени, раскрывающие подготовку фашистской Германии к на­падению на СССР. Директивы и приказы Ставки ВГК, боевые и политдонесения командования армий, частей, военных советов, политорганов периода военных действий восполняют «белые пятна» истории, проливают свет на стратегические просчеты советского руководства и военного командо­вания, свидетельствуют о невиданной самоотверженности и стойкости, проявленных советскими воинами в полных трагизма и героики первых боях с захватчиками на территории Украины. Каждому разделу пред­послан научно-популярный очерк.


Кузнецов А. Бабий Яр / Анатолий Кузнецов. - К.: «Саммит-Книга», 2008,- 368 с.:ил. 
Автор книги Анатолий Васильевич Кузнецов родился и вырос в Киеве, на Куреневке, недалеко от большого оврага, название которого в свое время было известно лишь местным жителям: Бабий Яр. До войны это было место детских игр. Два с лишним года оно было запретной зоной, с проволокой под высоким напряжением, с лагерем, и на щитах было написано, что по всякому, кто приблизится, открывается огонь. Потом сразу, в один день Бабий Яр стал известен всему миру. Каждый день здесь расстреливали евреев, русских, украинцев...
Об этой книге лучше всего сказать словами самого автора: "Я пишу так, словно даю под присягой юридическое показание на самом высоком честном суде - и отвечаю за каждое свое слово. В этой книге рассказана только правда - ТАК, КАК ЭТО БЫЛО".

середу, 10 червня 2020 р.

“Батько українського бестселера”.

  10 червня 1951 народився Василь Миколайович Шкляр -український письменник, політичний діяч.
Ось декілька цікавих фактів про нього.
- Цього письменники критики називають “батьком українського бестселера”.
 -Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників.
 -Шкляр володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької.   
 -Письменник заборонив перекладати свої книги на російську мову. 
 -Дружина першою читає рукописи письменника 
 - У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався
спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди.



Романи
Сніг (1974) вперше надруковано окремим виданням у збірці: Перший сніг (1977) (прим.:повість)
Хто твій Остап, Соломіє? (1977), вперше надруковано окремим виданням у збірці: Перший сніг (1977)
(прим.: повість)
Праліс: Тінь сови (1986)
у перекладі російською вперше надруковано під назвою Тінь сови (1990)
передрук під назвою Тінь сови: Там де живе душа (2014)

Ключ (1999)

Елементал (2001) передрук під назвою Самотній вовк (2018)

Кров кажана (2003) передрук під назвою Нікуб: Кров кажана (2010)

Залишенець. Чорний ворон (2009) вперше надруковано під двома різними назвами: видавництво
КСД під назвою «Залишинець» (2009), та видавництво Ярославів вал під назвою «Чорний ворон»
(2009)

Маруся (2014)

Чорне сонце: збірка (2015)

Троща (2017)

Характерник (2019)




 Оповідання, збірки короткої прози (фікшн)
Збірки прози (нон-фікшн)
  • Під ключем журавлиним: документальна повість (1985)
  • Вогонь Чорнобиля / Fire of Chornobyl: книга мужності й болю; літопис Чорнобильської
  • трагедії у документах, фактах та свідченнях самовидців (1998)
Дитячі оповідання, книги
Автор дитячих книжок: «Шовкова нитка», «Черешня в житі», «Шовковий дощик» тощо.
Переклади автора
Перші українські переклади Шкляра — це переклади класиків вірменської літератури Акселя
Бакунца, Амо Сагіяна, Вагана Давтяна, Вахтанга Ананяна тощо. У пізніші роки чималого розголосу
отримали Шкляреві переклади українською таких романів, як «Декамерон» Бокаччо, «Тарас Бульба»
Гоголя (за першим виданням 1835 року) тощо.
Переклади-інтерпретації:
Переклади:
Редактор / упорядник

  • Українські народні казки (Книжка перша). Упорядник: Василь Шкляр. Київ: Райдуга. 1994.
  • 320 стор. ISBN 5-7707-2861-2 ISBN 5-7707-2862-0 (серія)
  • Українські народні казки. Чарівні, соціально-побутові, про тварин (Книга друга).
  • Упорядник: Василь Шкляр. Київ: Перун. 1994. 650 стор.
  • Давит Сасунці. Вірменський народний епос. Переклад з вірменської В. Кочевський;
  • редактор: В. Шкляр; малюнки: А. Токарєв. Київ: Дніпро. 2003. 174 стор. ISBN 966-578-121-9
  • Панас Мирний. Повія. За редакцією Василя Шкляра. Львів: ЛА «Піраміда». 2005. 271 стор.
  • ISBN 966-8522-43-5