До 1 Вересня

                                                                   Ссылка Youtube

«Як зірка в небі – Україна в серці»

    24 серпня ми відзначаємо одне з найвеличніших свят - День Незалежності України.

    Україна! Край хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини.   Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі.  Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

       25 років минуло з того незабутнього  дня, коли 24 серпня 1991 року була проголошена Незалежність України.   Це точка відліку, яка зазначила  народження  держави – вільної України. Це велика подія, що дала народові можливість самому вирішувати свою долю. Незалежність і державність зріли в глибинах нашої тисячолітньої минувшини   та  проростають в серцях кожного українця.

З  нагоди святкування 25-ї річниці Дня Незалежності України та Дня Державного Прапора  в Білозерській районній бібліотеці було проведено годину історії «По долині жито, по горі блакить».  Бібліотекар розповіла відвідувачам про історичні факти проголошення України незалежною, самостійною державою, познайомила з відомостями про шлях українського народу до створення суверенної держави. За допомогою Інтернету  здійснили відео-круїз «Україна – країна, де варто жити».

   Ми віримо в майбутнє України і бажаємо щоб свято Незалежності принесло в українські родини щастя, добро, мир та любов. Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням єдності та порозуміння.

Для  мене  в  світі  ти  одна,  моя  чарівна    Україна!

     Наш  народ  протягом  багатьох  століть  пережив  безліч   радісних ,  а  більше  трагічних  моментів:  століття  відсутності  власної  державності,  дві  світові  війни,  безліч  сутичок,  червоний  терор, голодомор.  Однак,  ці  трагедії  не  зламали  нації,  а,  навпаки,  сприяли  зміцненню  та  прагненню  утворення  власної  державності.  У  калейдоскопі  подій   24  серпня  1991  року   стало  пам`ятним  для  всіх,  бо   Україна  стала  незалежною  державою.  Ми  довели   всьому  світові,  що  українці    прагнуть   жити  в  своїй  країні   і  розбудовувати  її  за  власними  принципами.

      Перші  кроки  незалежності  стали  випробним  тестуванням  на  зрілість,  мудрість,  виваженість  дій.   Цей  період  становлення  -  процес  складний,  сповнений  непорозумінь,  розчарувань, економічних  та  політичних  криз. Свідомість  українців  постійно  змінюється.  Плинуть  роки,  народжуються  нові  покоління.  Кожне  наступне  дивиться  на  минуле  очима  свого  часу. Майдан  і  Революція  гідності  вразили  не  тільки  Україну, а  й  увесь  світ.  Зігріта    палкими  серцями  мільйонів  українців  із  усіх  регіонів,  незалежна  демократична    держава  Україна  продемонструвала  усім,  що  українці  -  міцна   духом  волелюбна  нація.  Ми   навчилися  поважати  себе  і   зуміли   відстояти  свій   демократичний  вибір  у  рік  єднання  та  пробудження. Майдан  став  центром  революції,  місцем  правди  і  свободи,  площею  дружби,  любові, братерства  й  гідності. Сьогодні  є  найнеобхіднішим  не  втратити  віру  в  краще  майбутнє. Почуття   гордості  кожного  з  нас за  рідну країну  затьмарює  війна  на  Донбасі  й  окупація  Криму.  За  волю  та  кращу  долю  знову  гине    молодий    патріотичний   цвіт  держави. Проте   ми  віримо  -   день миру  обов`язково  настане,  правда  переможе  і  буде  щасливою  кожна  родина.

    З  нагоди  великого  національного  свята  нашої  державності  -  Дня  незалежності  України  -  у  районній  бібліотеці  проведено  годину  патріотичного  виховання  «Україно! Ім`я   твоє  несем, неначе  скарб», де  було  відтворено  «Хроніку  поступу  незалежної  України»  і   презентовано  цікавинки  рідної  країни. Родзинкою  заходу  була  неповторна  виставка  декоративно  -  прикладного  мистецтва  молодого  бібліотекаря  нашої  книгозбірні  Демури  Анжеліки. Майстриня  творить  дивовижні  вироби, якими  милуєшся  і  отримуєш  насолоду. І  хочеться, щоб  саме  така   вічна  краса  радувала  кожного. А на  нашій рідній  землі  запанував  довгоочікуваний  мир,   добробут  і  світле  майбутнє!

Прийшов Спас - йде вже літечко від нас.

            З глибин українського народного світогляду виринає багато народних свят,звичаїв,вірувань та прикмет. У серпні ми відзначаємо три чудові свята – три Спаса,тому цей місяць у наших предків ще називався Спасівкою. Свята врожаю, які побутували з давніх-давен в усіх хліборобських країнах, відзначалися врочисто, як прояв подяки Богові за щедрі дари літа плоди, ягоди, овочі, злаки, мед тощо. Ці свята особливі, бо у них тісно переплелися церковні традиції з народними.

  Перший Спас називається «Винесення Чесних Древ Животворного Хреста Господнього», який за новим стилем святкують 14 серпня. В народі ж називають це свято по-різному:Медовий Спас, Маковій, Мокрий Спас. У цей день відзначається пам'ять  сімох  святих Старого Завіту – мучеників Маккавеїв та їх матері Соломії.     Якщо  « з Першого  Спасу – холодні роси», то з Другого Спасу вже починаються приморозки, а тому й кажуть «Прийшов Спас - держи рукавиці про запас!».

            19 серпня  за новим стилем відзначають Другий  Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. Головним обрядом цього дня є освячення плодів і злаків у церквах, зокрема яблук, бо їсти їх до цього дня вважалося гріхом.

             Третій Спас, який відзначають 29 серпня, ще називають Хлібним, оскільки цього дня господиня випікала перший хліб з нового урожаю. З хлібом-сіллю проводжала вона господаря в поле, де він засівав озимину. В кожній родині відбувалося освячення зерна, щоб забезпечити достаток протягом року.

     Бібліотекарі відділу обслуговування  Білозерської  районної бібліотеки  провели  інтернет- бесіду «Прийшов Спас – йде вже літечко від нас», розповіли користувачам не лише про Спасівку, а й інші свята, звичаї, обряди, символи та традиції українського народу, які формувались протягом багатьох поколінь  нашими предками.

Геніальна  жінка з Білозерки.

                                                                            

                                                                            Я  прошла сквозь  мрак и бури,

                                                                            Я  пути  искала  к  свету, -

                                                                            К  жизни  творческой, богатой…                                                                                        И  нашла! Запомни  это!

                                                                                                              О.Скороходова.

   

    Ніхто  з  нас  не  може  й  на  хвилинку  зрозуміти, як  це: жити  в  повній  тиші  та  темряві.  Жити  поза  світом, бути  віддаленим  від  усіх. Але яку  ж  треба  мати  силу  волі, неймовірні  зусилля, аби  досягнути  феноменального  злету  сліпоглухій  дівчинці , яка  стала  легендарним  вченим – дефектологом, прекрасним  педагогом,  автором  низки  наукових  і  літературних  праць.

      Ольга  Іванівна  Скороходова  народилася  в  бідній  селянській  родині  влітку  1911  року  у  селі  Білозерка  на  Херсонщині. У  ранньому  віці    дівчинка  захворіла   менінгітом  і  повністю   втратила  спочатку  зір,  потім  слух,  а  згодом  частково  і  мову.  Мати   Ольги  неодноразово   возила  дитину  до  лікарів,  проте  кожен  лише  бажав рідним  не  падати  духом. Після  смерті  неньки  Херсонський  відділ  народної  освіти   направив  дівчинку для   лікування  і  навчання  до  Одеської  школи  сліпих  дітей. Вихователі  і  вчителі намагалися  навчити  Ольгу  грамоті,  але  відсутність  слуху  зробила   марною  присутність  її  у  класі,  де  знаходилися  тільки  сліпі. Загрожувала  повна  деградація  особистості, тому  потрібна   була   інша  методика  роботи  з такими  дітьми.  Саме  у  1923  році  професор  І.О. Соколянський  організував  у  Харкові  школу – клініку  для  сліпоглухонімих  дітей , куди в  1925 р. і  була  направлена  Оля.  Дякуючи  зусиллям  професора, їй  вдалося  відновити  усну  мову. Було  організоване  спеціальне   навчання  з  усіх  предметів  шкільної  програми  за  допомогою  тактильного  алфавіту  та  брайлівського  шрифту. Здібна  і  працелюбна  дівчинка  захопилася  літературою:  читала  О.Пушкіна, Ю.  Лермонтова, О.Горького, Д. Байрона. Бувало, що  за  читанням  проводила  ночі.  Ольга  Скороходова  здобула  середню  освіту,   готувалася  до   вступу на   літературний  факультет  одного  з  московських  вузів. Але  на  календарі  був  1941  рік. 

      Після   переможних  салютів Ольга  Іванівна  відгукнулась  на  запрошення  свого  вчителя   І.О.  Соколянського  -  переїхала  до  Москви  і  під   його   керівництвом  зайнялася   науковою  роботою.  Ольга  Іванівна  була  першою  сліпоглухою  у  Радянському  Союзі,  що  здобула   вищу  освіту  і  вчений  ступінь.  З  великим  інтересом сприйняла  громадськість  вихід  у  1947  році  книги  О.Скороходової  «Як  я   сприймаю  оточуючий  світ»,  де  з  великою  глибиною  і  проникненням  розкрито  спостереження  і   переживання  сліпоглухонімої    людини.   Книга  була  розцінена   науковцями   як  матеріал  для  подальшого    розвитку  дефектології,  наукової  психології.  З  1948 року  -  Ольга  Іванівна  -  науковий співробітник  інституту   дефектології.   В  1956 р.  побачила  світ її  нова  робота  -  книга  «Як   я  сприймаю  і  уявляю  оточуючий  світ»,  яка була  відзначена  премією  імені  К.Д. Ушинського. В  1961 р., вже  після  смерті  свого  вчителя  І.О. Соколянського, Скороходова  успішно  захистила  в  інституті  дефектології  дисертацію  і   одержала  ступінь  кандидата  педагогічних  наук  ( з  психології).  Найбільш  повне  втілення  унікального  творчого   задуму  було  здійснено  Ольгою  Іванівною  в  праці  «Як  я  сприймаю,  уявляю  і   розумію  оточуючий  світ» (1972 р.)  -  своєрідному  зібранні  всіх  її  книг, статтей, віршів  різних  років.  Згодом  її  праця  стала   відомою  у  багатьох  країнах  світу, бо  її  монографія  -  єдиний  твір, в  якому  автор,  обділений  зором  та  слухом,  не  лише  описує  свій  психологічний  стан, але  й  аналізує  його. Скороходова  приймала  участь у відкритті  школи  - інтернату для  сліпоглухих  дітей  і зробила  вагомий  внесок  на  педагогічній  ниві. За  багаторічну  діяльність  була  нагороджена  Орденом  Трудового  Червоного  Прапора. До  останніх  днів  свого  життя (1982 р)   О.І.Скороходова  плідно  працювала, проявляючи  надзвичайну  волю  і  працелюбність.

Життя  О.І.  Скороходової  стало  зразком   життєлюбності  і  оптимізму  не  тільки  для   людей,  позбавлених  зору  і  слуху,  але  й  для тих, хто  не  міг  знайти  в  собі  сили  подолати складні  життєві  обставини.

      Білозерщина   відома   видатними  особами,  які  прославили  наш  край  на  весь  світ. Тому  й  розповідають   бібліотекарі   користувачам   про  геніальних  і  неймовірно  талановитих  людей.  Життєвий  шлях   і  наукова  діяльність  О.І.Скороходової   взагалі  унікальна. І ми  повинні   бути  обізнаними  з  спадщиною    землячки, шанувати  її  і  пишатися  Диво – Людиною!