Т в о р ч а
р о б о т а
у номінації «Мій край у чому
неповторний?»
(в рамках обласної національно-патріотичної акції
"Ми - українці")
Автор: Бандурист Ілона, учениця Кізомиської ЗОШ І – ІІІ
ст.,
Координатор: Гороховська Вікторія Костянтинівна,
завідувачка КЗ «Кізомиська сільська бібліотека».
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
«МОЄ СЕЛО»
(З історії села Кізомис)
Там, де
хвилі Дніпрові котяться вниз,
Є на схилі крутому село –
Кізомис.
Стародавньої назви віковічна
краса
Мелодійно звучить, як «Дівоча
коса».
Тут на кручі високій стояв
красень – МАЯК,
Рятівний його промінь знає кожен
моряк.
На майдані широкім, в середині
села,
Ще в минулім столітті диво-Церква
зросла.
А коли над селом цим прокотились громи,
(В ті часи лихоліття ми були ще дітьми)
Та фашисти прокляті зруйнували село,
І краси чарівної – ніби і не було.
Диво-Церква горіла – дим лягав на
поля,
А маяк коли падав, то здригнулась
земля.
Купи цегли й каміння та сумні
пустирі.
І від хат залишились одні димарі.
Із руїн піднімали ми поволі село
–
І воно стало кращим, ніж раніше
було.
До війни у селі цім було лиш
сімсот хат,
А тепер «розрослося», вже й
палаци стоять.
Хлібороби й рибалки в давній
дружбі живуть.
Босоноге дитинство промайнуло в нас
тут.
Де б життя не кидало і куди б не
вело,
Я завжди пам’ятаю своє рідне село.
Між густих очеретів виринає коса
Мальовнича із кручі – дивовижна краса.
Хвилі чисті й прозорі тихо
котяться вниз:
Над Дніпром розквітає село –
КІЗОМИС.
поетеса літературної студії «Біле озеро»,
МОЄ СЕЛО
сьогодні…
Село Кізомис – дуже затишна
місцина, яка приваблює своєю бездоганно -первинною природою та свіжим повітрям.
На краю села з
кручі можна осягнути поглядом широку річку Дніпро, рукав якої вливається в лиман.
У підніжжя села розлилося озеро Дідове, на якому росте гарне
латання з білим лотосом і
жовтою кувшинкою. А вздовж берега збудовано мережу котеджів,
навпроти яких красуються ставочки.
Наше село наділене чудовою флорою і фауною, багатою на птахів, тварин та рибу,
чим і зацікавлює в осінній сезон мисливців та рибалок з різних куточків нашої країни.
Для бажаючих відпочити на дикій природі і скуштувати смак
адреналіну є переправа, що перевозить людей на інший бік Дніпра, де знаходиться
база відпочинку від Одеського воєнного округу.
На початку літніх канікул, в
нашому селі починає працювати табір відпочинку ( раніше мав назву «Піонерський
табір ім. Г. Титова»), там відпочивають діти, а восени - люди похилого віку.
Той, хто побуває тут хоч один раз,
захоче знову повернутися в це чудове мальовниче місце. А той, хто тут народився
і виріс, може по праву пишатися своїм селом.
Як і я пишаюся тим, що народилася
і зростаю там, де майже 177 років тому відбулося диво, яке прославило наше село
далеко за його межами і по цей день оберігає
його аурою вічного спокою,
примирення, безмежної краси.
КАСПЕРІВСЬКИЙ
ОБРАЗ БОГОМАТЕРІ
Іконографія. Касперівський образ Богородиці являє собою невелику ікону,
написану на полотні, наклеєному на дошку. Ікона схожа з Корсунською іконою Божої Матері і, з точки зору
сучасного іконопису, ці два
образи практично невиразні.
Історія походження. У Росію ікона наприкінці XVI століття була привезена сербами, які приїхали з
Трансільванії на запрошення російського уряду. Його предок, в середині XVIII
століття, оселився в Ольвіопольський повіті Херсонської губернії. Ікона
передавалася у спадщину, поки в 1809 році її не набула поміщиця, дружина
штабс-капітана, Іуліанія Іонівна Касперова, яка проживає в своєму маєтку
Касперова (нині с.Кізомис Білозерського
району, Херсонської області).
Історія села, пов’язана з іконою.У минулому, на кордоні двох населених пунктів Кізомис і Касперівка (Ново-Іванівка), там, де головна
вулиця робить зигзаг, де пустир і
шкільний спортивний майданчик, стояла церква, в якій знаходився Касперівський
образ Богоматері – святиня Херсонщини і
всього Північного Причорномор’я. Касперівка була володінням полковника Василя
Касперова.
У їхній родині зберігалася реліквія XVI століття, що передавалася з
покоління в покоління. Це була ікона до
того стара, темна в живопису, що важко було розібрати риси.
У лютому 1840 року овдовіла
поміщиця Касперова під час нічної
молитви помітила, що лики Богоматері і Немовляти просвітліли, і ікона
оновилася. Незабаром вона була визнана чудотворною і прославилася на весь
південь, а 1-е жовтня визнано пам’ятним днем цієї ікони.
Зберігається вона в Одеському кафедральному соборі. Щорічно Касперівський
образ здійснював подорож містами Херсонської губернії , але протягом 6 місяців
ікона залишалася тут , у с. Касперівка, у місцевій Миколаївській церкві.
Сьогодні в селі Кізомис мало що нагадує про явлення в
цих місцях чудотворної ікони. Немає
ні будинку поміщиці Касперовой , ні храму, в який було
перенесено цей образ .
Храм був підірваний німцями, при
відступі, у Велику Вітчизняну війну. Місцеві жителі згадували, як, повернувшись з евакуації , застали на місці церкви лише
купу каміння. З них збудували невелику сторожу, в якій до цього часу і
відбувалося все церковне життя села.
Зараз на місці храму розташовані
спортивний майданчик і нові споруди, матеріалом для яких послужив камінь з
підірваного храму і розібраного будинку поміщиці. Така несправедлива доля
святого місця, в яке колись стікалися тисячі людей з усіх кінців країни. Тільки
старожили згадують розповіді своїх батьків про те, як оновилася ікона тут, як
відбувалися перед нею дива, як ходили пішки хресним ходом із Касперівки в
Херсон.
Йшли часи…Ікона творила чудеса… Жителі Херсону, Миколаєва й Одеси
виклопотали дозвіл приносити ікону хресним ходом у їхні міста. Шанування
Касперівського образу ще більше зросло, коли, завдяки молитвам, перед ним Одеса
врятувалася від облоги в Кримську війну 1853-1855 рр. І нині, щороку, ікона
почергово перебуває в Одесі, Херсоні, Миколаєві й місці свого об’явлення – селі
Кізомис.
Горда з того, що сьогодні
можу розповісти про те, що живу в часи
«повернення» ікони до нашого села і знову тепер, як і тоді наші діди-прадіди,
піти хресним ходом за нашою берегинею – КАСПЕРІВСЬКИМ ОБРАЗОМ БОГОМАТЕРІ.
Витяг з
інтернет - статті
В Херсонской епархии состоялось
празднование 175-летия явления Касперовской иконы Пресвятой Богородицы
11 октября 2015 года, по благословению
митрополита Херсонского и Таврического Иоанна, в Херсонской епархии
состоялось празднование 175-летия явления Касперовской иконы Пресвятой
Богородицы. Накануне, в субботу, митрополит Иоанн совершил Всенощное бдение в
Свято-Духовском кафедральном соборе города Херсона, а в сам день празднования
владыка возглавил Божественную Литургию в селе Кизомыс Белозерского района,
ранее носившего название Касперовка.
По этому случаю в село Кизомыс был привезен чудотворный список
Касперовской иконы, который постоянно находится в Свято-Духовском кафедральном
соборе Херсона. Разделить радость торжества со своим архиереем прибыло духовенство
епархии и множество верующих, как из самого Кизомыса, так и с иных приходов. По
окончании Божественной Литургии был совершен Крестный ход с Касперовской иконой
к тому самому месту, где когда-то в фамильном имении семьи Касперовых в
феврале 1840 года икона впервые прославилась чудотворениями. До сих пор сохранился дом Иулиании
Касперовой, в котором, в
свое время, святой образ Божией
Матери обновился, а потом от него начали происходить исцеления. Возле этого
дома был отслужен молебен Пресвятой Богородице и панихида об упокоении приснопамятной рабы Божией
Иулиании, после чего Крестный ход возвратился к храму, где все молящиеся
приложились к чудотворному образу и получили благословение Правящего Архиерея.
Час не стоїть на місці. Він з роками змінює
стереотипи суспільної свідомості. Сьогодні громада села віддає данину пам’яті
чудотворній іконі -Касперівському Образу Богоматері, пишаючись тим, що живе на
благословенній землі її оновлення. І в її честь
тепер головна вулиця села носить ім’я Касперівська. А я, до речі, на ній мешкаю.
Тож запрошую всіх Вас помандрувати
нашим селом: пройтись пішим ходом
головною вулицею села – Касперівською, адже дух пронесеної ікони досі
витає і благословляє всіх людей на добро, позитивне сприйняття цього світу,
любов до ближнього, та насолодитись незабутньою красою природи села Кізомис –
Миса благословенної землі.