середу, 31 січня 2018 р.

Сезон засідань відкрито!

            При Олександрівській сільській бібліотеці працює клуб за інтересами «Ветеран». Його відвідує 25 жінок. Свого часу всі вони були активними читачами бібліотеки. А зараз – активні учасники клубу. Не пропускають жодного засідання, попри всі негаразди.
                Ми не відкриємо великого секрету, коли скажемо, що українська  душа споконвіку любила вeсeлитися. А що для цього може бути кращим, ніж зібратися разом та пожартувати, поспівати, просто поспілкуватися? Саме для цього і збираються учасники клубу «Ветеран».
             В цьому році відбулося перше засідання клубу.


             Закінчилися січневі свята, на яких обов’язковою обрядовою стравою є  вареники. Так сталося, що вареники стали  візитівкою засідань наших ветеранів. Тому цій популярній національній страві та своєрідному кулінарному бренду нашої країни було присвячено перше засідання клубу.
             На святі «Вареники – божі хваленики» присутні дізналися багато цікавого про цей шедевр: історію його виникнення та появу на столах українців, про магічне значення вареника та що він символізує, про його родичів – російський пельмень, італійський равіолі, турецький дюшвар, та якими  різноманітними  начинками вони можуть бути наповнені. 
            Несподіваною для жінок виявилася інформація про те, що вареникам споруджено пам’ятники. І не лише в Україні, а і в Росії та Канаді. Про це вони дізналися із підготовленої слайд - презентації «Пам’ятники українському варенику».


             Піднімали настрій протягом свята гумореска  Павла Глазового «Як вареники варили кум і я» та українські пісні «Черевички», «Ой, вареники…», «Український вареник», інсценізація пісні «А мій милий вареничків хоче».


              Як і годиться, свято було завершено за святковим столом: співали народних пісень,  частувалися власноруч приготовленими варениками, пампушками, пельменями і не тільки…





понеділок, 29 січня 2018 р.

Непереможність Крут


  Мало яка інша подія в історії України є настільки ж відомою, як бій під Крутами. Він посідає чільне місце в національній історичній пам’яті
  Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання Брестської мирної угоди, за німецької окупації України та з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді героїчним.
Після цього про подвиг молоді під Крутами було забуто на більш ніж 70 років. В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися лише напередодні проголошення її незалежності. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг.
  На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні лише 2004-го. За рік перед цим, у січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут».
  Про трагічну загибель студентського куреня під Крутами працівники Білозерської районної бібліотеки розповідали учням 9-Б класу Білозерської ЗОШ№3 на  історичній годині "Непереможність Крут"
  Молодь  мала можливість у думках поринути в далекий і буремний 1918 рік, коли у бою під Крутами захищаючи кордони України  віддали своє життя відважні київські студенти, залишивши прийдешнім поколінням приклад мужності і патріотизму.





Пам'яті героїв Крут.

         Працівники відділу мобільно-оперативного обслуговування готують тематичні добірки літератури до знаменних і пам'ятних дат року, які формуються з друкованих матеріалів, відсутніх у фондах сільських бібліотек. Ось і цими днями до районної бібліотеки завітала Лілія Іванівна Андрійчук, завідувачка Надеждівської сільської бібліотеки, яка замовила літературу до відзначення 100-річчя героїв Крут.




вівторок, 23 січня 2018 р.

«Україна лагідна і мила, водночас велична і проста»

 У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. 
Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.
  Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
   22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу. Саме 22 січня 100 років тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської  Народної  Республіки. Офіційно ж в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.
  22 січня,  до Дня Соборності, для громади Білозерки в актовому залі Білозерської районної державної адміністрації було проведено святковий мітинг «Україна – моя країна», на який працівники районної бібліотеки підготували хронологічний відеоролик «Величний день єднання» та книжково – ілюстративну виставку «Сила України в її воз`єднанні».  Для користувачів бібліотеки у читальній залі провели історичний азимут «Україна лагідна і мила, водночас велична і проста».  Учасники заходу не тільки прослухали історію виникнення свята – Дня Соборності України, а й ознайомились з історичними фактами про Україну, пригадали видатних українців, дізналися про всеукраїнську акцію «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом, яка відбулася 20 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. 
  День Соборності України повинен виявляти найщиріші почуття любові, поваги до своєї держави, адже українська мрія – єдність, свобода і незалежність.









пʼятницю, 19 січня 2018 р.

Створи диво власними руками.

    В Україні люди здавна мають тонке почуття прекрасного і потяг до мистецтва. А молодь особливо розуміє красу і здатаі творити ще з дитинства. Саме тому у Білозерській районній бібліотеці в 2016 році було започатковано гурток декоративно – прикладного мистецтва «Золоті рученьки». Тут користувачі в процесі занять розвивають мислення, зорову пам'ять, творчу  уяву,  художні здібності, графічне і живописне уміння, навики, вчаться спостерігати, аналізувати предмети і явища навколишнього світу. Завдяки заняттям на гуртку  розвиваються такі риси як фантазія, уважність, акуратність, просторове та аналітичне мислення  і, головне, - любов до творіння! 
   У читальній залі бібліотеки керівник гуртка, бібліограф Анжеліка Демура, постійно проводить майстер- класи у різноманітних техніках мистецтва. Ось і сьогодні, молодь освоювала для себе абсолютно нові навички в творчості у стилі левкас. Левкас — прадавня техніка, яка дійшла до наших днів і зайняла свою нішу в сучасному мистецтві. Він  дарує різноманітні можливості фактури й зображення, широкий спектр об’ємів та неймовірну красу.

Хочете освоїти для себе щось нове і креативне? Тоді майстер - клас від Анжеліки Демури  для вас!



пʼятницю, 12 січня 2018 р.

А ми уже святкуємо!

Сьогодні до Білозерської районної бібліотеки завітали працівники та вихованці Білозерського дитячого садка № 5 «Гвоздичка» - Василь та Маланка привели Козу. Діти – незрівнянні! Працівники – неперевершені! І співали, і посівали, повеселили всіх виставою.  Дякуємо вам за святковий настрій!














четвер, 11 січня 2018 р.

«Калейдоскоп різдвяних свят»

       Наше  сьогодення  позначене  небувалим   зростанням  інтересу  до  витоків  національної  культури,  до  самобутніх  досягнень  минулого.  Доля  розпорядилася  так,   що   більшість  із  нас  мало  знає  про  своїх  пращурів,  їхнє  матеріальне  і  духовне  життя.  Та,  дякувати  Богу,  настав   час  відродження  і  використання  кращих  традицій  у   сучасному  світі.
 Під час новорічно-різдвяних свят у відділі обслуговування Білозерської бібліотеки провели ряд цікавих і змістовних заходів, серед яких особливо вирізняються розважально -  ігрова програма «Новорічна святкова галявина» та народознавчі вітальні «Калейдоскоп різдвяних свят» для користувачів різновікової категорії.
  Одним  із  найзнаменніших  і  найвеличніших  свят   зимового  циклу,  яким  започатковується  рік  є  Різдво.  Це   -  найбажаніший  день  у  родині,  коли   кожен   відчуває  Віру  Христову  та    його  Любов.    На  засіданні    любительського  клубу  «Допоможи  собі  сам»,    усі  присутні  з  великим   задоволенням  слухали   розповіді  жінок  старшого  покоління  про  святкування   найчарівніших  днів  у  минулому  столітті.    Яким  би  тяжким  не  було  їх  повсякдення,  але  саме  за  допомогою  урочистих  подій , родини  ніби   возвеличувалися  і  налаштовувалися  на  оптимістичну  хвилю  життя.  Слухаючи  про  народні  повір`я  предків,  що    тепер  ввійшли  до  наших    звичаїв  і святкових  обрядових  дійств,  ми  пишаємося  багатющою    культурою  рідного  народу.  Для    кожного  -  це   спогад  про    дитинство,   бальзам    для  душі,  який  надає  сил  і  наснаги.
   Нехай  віра  у  Христа  вбереже  нас  від   усякої   недоброчинності,   ощедрить  Божою  ласкою, посіє  між  нами  Мир  і  Любов!  Усім  здоров`я  і  успіхів  у  Новому  році!















вівторок, 9 січня 2018 р.

«Кізомис – Мис благословенної землі»


Т в о р ч а  р о б о т а
у номінації «Мій край у чому неповторний?» 
(в рамках обласної національно-патріотичної акції 
"Ми - українці")
 Автор: Бандурист Ілона, учениця Кізомиської ЗОШ  І – ІІІ ст.,     
                               Координатор: Гороховська Вікторія Костянтинівна, 
                               завідувачка КЗ «Кізомиська сільська бібліотека».

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ 
 «МОЄ СЕЛО»
(З історії села Кізомис)


Там, де хвилі Дніпрові котяться вниз,
Є на схилі крутому село – Кізомис.
Стародавньої назви віковічна краса
Мелодійно звучить, як «Дівоча коса».

Тут на кручі високій стояв красень – МАЯК,
Рятівний його промінь знає кожен моряк.
На майдані широкім, в середині села,
Ще в минулім столітті диво-Церква зросла.

А коли над селом цим прокотились громи,
(В ті часи лихоліття ми були ще дітьми)
                                                                       Та фашисти прокляті зруйнували село,
                                                     І краси чарівної – ніби і не було.


Диво-Церква горіла – дим лягав на поля,
     А маяк коли падав, то здригнулась земля.
Купи цегли й каміння та сумні пустирі.
І від хат залишились одні димарі.





Із руїн піднімали ми поволі село –
І воно стало кращим, ніж раніше було.
До війни у селі цім було лиш сімсот хат,
А тепер «розрослося», вже й палаци стоять.

Хлібороби й рибалки в давній дружбі живуть.
Босоноге дитинство промайнуло в нас тут.
Де б життя не кидало і куди б не вело,
Я завжди пам’ятаю своє рідне село.

Між густих очеретів виринає коса
Мальовнича із кручі –  дивовижна краса.
Хвилі чисті й прозорі тихо котяться вниз:
Над Дніпром розквітає село – КІЗОМИС.

Євдокія Дубовалова,
поетеса літературної студії «Біле озеро»,
                                        родом із села Кізомис


МОЄ СЕЛО сьогодні…


  Село Кізомис – дуже затишна місцина, яка приваблює своєю бездоганно -первинною природою та свіжим  повітрям.
  На краю села  з  кручі можна осягнути поглядом широку річку  Дніпро, рукав якої вливається в лиман.

   У підніжжя  села розлилося озеро  Дідове, на якому росте  гарне    латання  з білим лотосом  і жовтою кувшинкою. А вздовж берега збудовано мережу котеджів, навпроти яких красуються ставочки.
   Наше  село наділене чудовою флорою і  фауною, багатою на птахів, тварин та рибу, чим і зацікавлює  в осінній сезон   мисливців та рибалок  з різних куточків нашої країни.
   Для бажаючих  відпочити на дикій природі і скуштувати смак адреналіну є переправа, що перевозить людей на інший бік Дніпра, де знаходиться база відпочинку від Одеського воєнного округу.
   На початку літніх канікул, в нашому селі починає працювати табір відпочинку ( раніше мав назву «Піонерський табір ім. Г. Титова»), там відпочивають діти, а восени - люди похилого віку.
   Той, хто побуває тут хоч один раз, захоче знову повернутися в це чудове мальовниче місце. А той, хто тут народився і виріс, може по праву пишатися своїм селом.
   Як і я пишаюся тим, що народилася і зростаю там, де майже 177 років тому відбулося диво, яке прославило наше село далеко за його межами і по цей день оберігає  його аурою  вічного спокою, примирення, безмежної  краси.

Історична довідка: 
КАСПЕРІВСЬКИЙ ОБРАЗ БОГОМАТЕРІ

Іконографія. Касперівський образ Богородиці являє собою невелику ікону, написану на полотні, наклеєному на дошку. Ікона схожа з Корсунською іконою Божої Матері і, з точки зору сучасного іконопису, ці два образи практично невиразні. 
Історія походження. У Росію ікона  наприкінці XVI століття була привезена сербами, які приїхали з Трансільванії на запрошення російського уряду. Його предок, в середині XVIII століття, оселився в Ольвіопольський повіті Херсонської губернії. Ікона передавалася у спадщину, поки в 1809 році її не набула поміщиця, дружина штабс-капітана, Іуліанія Іонівна Касперова, яка проживає в своєму маєтку Касперова (нині с.Кізомис Білозерського   району, Херсонської області).

   Історія села, пов’язана з іконою.У минулому, на кордоні   двох населених пунктів Кізомис і  Касперівка (Ново-Іванівка), там, де головна вулиця робить зигзаг, де  пустир і шкільний спортивний майданчик, стояла церква, в якій знаходився Касперівський образ Богоматері – святиня  Херсонщини і всього Північного Причорномор’я. Касперівка була володінням полковника  Василя  Касперова.
   У їхній родині зберігалася  реліквія XVI століття, що передавалася з покоління  в покоління. Це була ікона до того стара, темна в живопису, що важко було розібрати риси.
   У лютому 1840 року овдовіла поміщиця Касперова  під час нічної молитви помітила,  що лики  Богоматері і Немовляти просвітліли, і ікона оновилася. Незабаром вона була визнана чудотворною і прославилася на весь південь, а 1-е жовтня визнано пам’ятним днем цієї ікони.
   Зберігається вона в Одеському  кафедральному соборі. Щорічно Касперівський образ здійснював подорож містами Херсонської губернії , але протягом 6 місяців ікона залишалася тут , у с. Касперівка, у місцевій Миколаївській церкві.
   Сьогодні  в селі Кізомис мало що нагадує про явлення в цих місцях чудотворної ікони. Немає  ні  будинку  поміщиці Касперовой , ні храму, в який було перенесено цей образ .
   Храм був підірваний німцями, при відступі, у Велику Вітчизняну війну. Місцеві жителі згадували, як, повернувшись  з евакуації , застали на місці церкви лише купу каміння. З них збудували невелику сторожу, в якій до цього часу і відбувалося все церковне  життя  села.
   Зараз на місці храму розташовані спортивний майданчик і нові споруди, матеріалом для яких послужив камінь з підірваного храму і розібраного будинку поміщиці. Така несправедлива доля святого місця, в яке колись стікалися тисячі людей з усіх кінців країни. Тільки старожили згадують розповіді своїх батьків про те, як оновилася ікона тут, як відбувалися перед нею дива, як ходили пішки хресним ходом із Касперівки в Херсон.

   Йшли часи…Ікона творила чудеса… Жителі Херсону, Миколаєва й Одеси виклопотали дозвіл приносити ікону хресним ходом у їхні міста. Шанування Касперівського образу ще більше зросло, коли, завдяки молитвам, перед ним Одеса врятувалася від облоги в Кримську війну 1853-1855 рр. І нині, щороку, ікона почергово перебуває в Одесі, Херсоні, Миколаєві й місці свого об’явлення – селі Кізомис.
    Горда з того, що сьогодні можу  розповісти про те, що живу в часи «повернення» ікони до нашого села і знову тепер, як і тоді наші діди-прадіди, піти  хресним ходом за нашою берегинею – КАСПЕРІВСЬКИМ ОБРАЗОМ  БОГОМАТЕРІ.

Витяг  з інтернет - статті

В Херсонской епархии состоялось празднование 175-летия явления Касперовской иконы Пресвятой Богородицы
11 октября 2015 года, по благословению митрополита Херсонского и Таврического Иоанна, в Херсонской епархии состоялось  празднование 175-летия явления Касперовской иконы Пресвятой Богородицы. Накануне, в субботу, митрополит Иоанн совершил Всенощное бдение в Свято-Духовском кафедральном соборе города Херсона, а в сам день празднования владыка возглавил Божественную Литургию в селе Кизомыс Белозерского района, ранее носившего название Касперовка.
По этому случаю в село Кизомыс был привезен чудотворный список Касперовской иконы, который постоянно находится в Свято-Духовском кафедральном соборе Херсона. Разделить радость торжества со своим архиереем прибыло духовенство епархии и множество верующих, как из самого Кизомыса, так и с иных приходов. По окончании Божественной Литургии был совершен Крестный ход с Касперовской иконой к тому самому месту, где когда-то в  фамильном имении семьи Касперовых в феврале 1840 года икона впервые прославилась чудотворениями. До сих пор сохранился дом Иулиании Касперовой, в котором, в свое время, святой образ Божией Матери обновился, а потом от него начали происходить исцеления. Возле этого дома был отслужен молебен Пресвятой Богородице и панихида об упокоении приснопамятной рабы Божией Иулиании, после чего Крестный ход возвратился к храму, где все молящиеся приложились к чудотворному образу и получили благословение Правящего Архиерея.
  
 Час не стоїть на місці. Він з роками змінює стереотипи суспільної свідомості. Сьогодні громада села віддає данину пам’яті чудотворній іконі -Касперівському Образу Богоматері, пишаючись тим, що живе на благословенній землі її оновлення. І в її честь  тепер головна вулиця села носить імя Касперівська. А я, до речі, на ній мешкаю.
   Тож запрошую всіх Вас помандрувати нашим селом: пройтись пішим ходом  головною вулицею села – Касперівською, адже дух пронесеної ікони досі витає і благословляє всіх людей на добро, позитивне сприйняття цього світу, любов до ближнього, та насолодитись незабутньою красою природи села Кізомис – Миса благословенної землі.