пʼятницю, 24 лютого 2017 р.

«Захисник знедолених»

26 лютого - 215 років від дня народження Віктора Марі Гюго (1802 – 1885), французького письменника.
Не обов`язково бути великим любителем літератури, щоб знати, хто такий Віктор Гюго. Біографія і його творчість, проте, багатьом з нас знайомі лише в загальних рисах. А тим часом це автор, без якого неможливо уявити собі французьку літературу  ХIХ століття. Творчість письменника вражає різноманітністю і багатогранністю. І поет, і драматург, і прозаїк, і літературний критик, і публіцист - все це Віктор Гюго.

Наша книжкова виставка – знайомство з біографією та творчою спадщиною видатного французького письменника.


четвер, 23 лютого 2017 р.

«Мужність, честь, сила і відвага»

   На знак глибокої вдячності відвазі, силі духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), під час АТО на Сході України, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України,   22 лютого в Білозерській районній бібліотеці відбувся захід «Мужність, честь, сила і відвага», на який було запрошено  Пресвітера Української православної церкви Київського патріархату Ігоря Петренко , якій на собі відчув усі тяготи війни(був у полоні),  займатися волонтерством  та духовною підтримкою нашою солдат в АТО.

Першими вийшла на Майдан молодь, бо саме її непокоїть майбутнє. Сьогодні переживаємо трагічні та водночас великі дні. У цей час ми пізнаємо нашу державу, владу та власний народ, зараз народжується наше майбутнє.

Спомин про загиблих «Героїв Небесної сотні», Героїв АТО та їхній подвиг ми маємо берегти, адже саме пам’ять об’єднує людей у боротьбі за перемогу й мир. 

Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у Великій Вітчизняній війні. Російська армія,
  ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслами про захист російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу.

Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.
Справжня кровопролитна війна. Нас намагаються  винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець має зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 Тисячі українців, що вистояли на Майдані, взявши в руки зброю, вирушили на Схід України, на Донбас, в зону анти терористичної операції, щоб захистити завоювання Революції гідності.


Військове командування часом не може знайти грошей, щоб надати солдатам необхідну амуніцію, прилади. Але для священика на сході України не стоїть питання, чи варто ризикувати життям, щоб винести пораненого й надати йому притулок у церкві. Однієї страшної ночі Церква відкрила свою браму й дала прихисток студентам, яких переслідували каральні загони. Відтоді почалася довга виснажлива війна, але водночас відбулось іще дещо важливе. Стало остаточно зрозуміло, що в цій війні Церква буде разом зі своїм народом.

                                  




вівторок, 21 лютого 2017 р.

Мова наша солов`їна - ти як скарб у нас єдина.

                                                                            Мова  --  то  душа  народна!
                                                                            Ти  постаєш  в  ясній  обнові,
                                                                             Як  пісня,  линеш,  рідне  слово.
                                                                             Ти  наше  диво  калинове,
                                                                             Кохана,  материнська  мова!
                                                                                                            Д.  Білоус
  21  лютого  наша  країна  разом  з  усім світом  відзначала  День  рідної  мови. За  недовгий  час  свого  існування  це  свято  вже  стало  традиційним.  Це  один  із  тих  днів,  коли  кожен  має  змогу  відчути  себе  частиною  великого  народу  й  посіяти  у  своєму  серці  хоча  б  декілька  зернин  любові  до  рідної    мови. Вона  того  варта, бо  наша  Мова  -  це  серце  нації, це  справжня  гордість, це  криниця  духовності  і  моралі, дзеркало  українського  менталітету, душевності, щирості.  Вона  -  найголовніша  Берегиня  українського  народу.
Наша  мова  -  одна  з  найдревніших і  є  першоосновою  багатьох  мов  Європи  та  Індії.  Вже  у  ХV-ХVІІ  ст.  судове  й  державне  листування  велося  українською  мовою.  Красиву   мову  можна  почути  в  близько  40  країнах  світу.  Заснування   міжнародного  Дня  рідної  мови  має  велике  значення,  адже  за  оцінками  фахівців,  із  понад  6000  мов,  які  нині  існують  у  світі,  значна  частина  перебуває  під  загрозою  зникнення  у  найближче  десятиріччя. Щороку  повністю перестають  вживатися  близько  десяти  мов. Наша  рідна   мова  належить  до  найпоширеніших  мов  світу  і  займає   за  кількістю   її   носіїв  26 –те місце.  На  Всесвітній  конференції  мовознавців  у  Римі ( у  середині  20 –х  років  минулого  століття)  українську   мову  за  мелодійністю  визнали  другою  після  італійської.  А  на  конкурсі  краси    мов  у  Парижі  в  1934р.  наша  мова  посіла  третє  місце  після  французької  та  перської  за  такими  критеріями,  як фонетика,  лексика, фразеологія  та  структура  речень.  Вона  є  також   другою  за  поширеністю  серед  слов`янських  мов  після  російської.  З  нагоди  свята  в  районній  бібліотеці  проведена  мовознавча година  «Рідна  мова  -  мати  єдності,  батько  громадянства  і  сторож  держави»,  на  якій  бібліотекар  розповілапро  походження  і  становлення  української  мови  та  цікаві  мовні  факти .Усе  багатство  духовного  виміру  українців,  неповторна  палітра  їх  художнього  генію  відтворена  у  слові,  силу  й  красу  якого  ввібрали  у  себе  книги.    Знайомство  з  ними  пропонує   у  читальній  залі    виставка  «Рідна  мова  -  найдорожчі  золоті  дукати», де  кожен  користувач  вбачає  неоціненне  багатство рідної  мови, через  яку  із  покоління  в  покоління  передається   мудрість  і  слава  народу,його  культура  і   традиції.

  Ми  повинні  пам’ятати, що  ми  живемо  у  мові,  а  вона  -  в  нас! Поважати,  збагачувати  її,  і  тоді  вона  буде  шанованою,  як  і  інші  державні  мови,  в  більшості  країн  світу.

середу, 15 лютого 2017 р.

«Були ми там, куди нас кликав час».

    28 років тому міст над річкою Амудар’я в районі містечка Термез перетнув останній БТР 40-ої армії Радянського Союзу. В той день завершилося дев’ятирічне перебування контингенту радянських військ на території Афганістану.
    За цей час тисячі молодих людей, військовослужбовців Радянської армії, склали свої голови, до кінця виконавши свій інтернаціональний обов’язок. Тисячі солдат і офіцерів повернулися з тієї війни покаліченими. А кожен, хто там був, повернувся зі скаліченою душею. І ця дата - це дата шани усіх, хто в той чи в інший час виконував свій військовий обов’язок на території інших держав (День вшанування учасників бойових дій на території інших держав). Це - дань світлій пам’яті тих, хто не дожив, не доспівав, не долюбив. І наш обов’язок - дбати про тих, хто повернувся з різних горнил війни живими, вживати всіх заходів щодо збереження пам’яті про ті буремні роки, про тих, хто вже ніколи не відкриє дверей своїх домівок. Адже не дарма існує така думка, що людина жива до тієї пори, доки про неї пам’ятають.
    І, щоб ця пам’ять не згасала,  в Білозерці  жителі вшановували загиблих та віддавали  шану живим учасникам бойових дій в районному будинку культури (концерт - реквієм, виставка - експозиція «Війна в Афганістані – трагедія і звитяга»); в  бібліотеці  організували та провели годину пам’яті «Були ми там, куди нас кликав час» для користувачів поважного віку. Тут згадали про ті жахливі події та віддали шану загиблим на війні в Афганістані.

Про Афганістан
А війна для людей – то пекельная рана,
Йшли солдати у бій, щли у гори Афгана.
Та пустеля страшна, лиш життя забирала,
І війна за «ніщо», дуже довго тривала.

Скільки їх полягло, не злічити нікому,
Нам не віданий  біль, не відчутна та втома.
Знаєм лиш, що людьми тими, воля їм кута,
Пам’ять вічно жива і ніким не забута.
І лишень з часу в час кровоточить та рана.
Сниться  йдуть вини в бій… йдуть у гори Афгана.


                                                                                    Пашковська Яна.






вівторок, 14 лютого 2017 р.

«Всьому початком є любов!›

Кохання — як вода,— плавке та бистре,
Рве, грає, пестить, затягує і топить.
Де палко — воно кипить, а стріне холод —
Стає мов камінь.
  У цих словах великої поетеси Лесі Українки точно відбито природу одного з найвищих і найбільш таємних почуттів — людського кохання, невичерпного та вічного, як саме життя.  Кохання — вогонь і лід, поезія і проза,  як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас.
    До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання.
Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І таке найромантичніше свято є - 14 лютого весь християнський світ відзначає День Святого Валентина.
Завітав Святий Валентин і до читачів Білозерської  районної бібліотеки.
Бібліограф підготувала  та провела любовний вернісаж  «Всьому початком є любов!›› на якому ознайомила присутніх з історією свята, розповіла  легенди про Святого Валентина. Провела  майстер - клас  із створення валентинок  «І до мене приходить хвилина прекрасна». Користувачами бібліотеки були створені справжні неповторні дизайнерські шедеври, в яких вони не тільки втілили свої художні та декораторські вміння, а й розкрили свої думки та погляди на кохання.
З Днем святого Валентина всіх вас! Із днем юності і кохання, молодості і краси! Кохайте і будьте коханими, адже це і є щастя!