28 років тому міст над річкою
Амудар’я в районі містечка Термез перетнув останній БТР 40-ої армії Радянського
Союзу. В той день завершилося дев’ятирічне перебування контингенту радянських
військ на території Афганістану.
За цей час тисячі молодих людей,
військовослужбовців Радянської армії, склали свої голови, до кінця виконавши
свій інтернаціональний обов’язок. Тисячі солдат і офіцерів повернулися з тієї
війни покаліченими. А кожен, хто там був, повернувся зі скаліченою душею. І ця
дата - це дата шани усіх, хто в той чи в інший час виконував свій військовий
обов’язок на території інших держав (День вшанування учасників бойових дій на
території інших держав). Це - дань світлій пам’яті тих, хто не дожив, не
доспівав, не долюбив. І наш обов’язок - дбати про тих, хто повернувся з різних
горнил війни живими, вживати всіх заходів щодо збереження пам’яті про ті
буремні роки, про тих, хто вже ніколи не відкриє дверей своїх домівок. Адже не
дарма існує така думка, що людина жива до тієї пори, доки про неї пам’ятають.
І, щоб ця пам’ять не згасала, в Білозерці жителі
вшановували загиблих та віддавали шану живим учасникам бойових дій в районному будинку
культури (концерт - реквієм, виставка - експозиція «Війна в Афганістані –
трагедія і звитяга»); в бібліотеці організували
та провели годину пам’яті «Були ми там, куди нас кликав час» для користувачів
поважного віку. Тут згадали про ті жахливі події та віддали шану загиблим на
війні в Афганістані.
Про
Афганістан
А війна для
людей – то пекельная рана,
Йшли
солдати у бій, щли у гори Афгана.
Та пустеля
страшна, лиш життя забирала,
І війна за
«ніщо», дуже довго тривала.
Скільки їх
полягло, не злічити нікому,
Нам не
віданий біль, не відчутна та втома.
Знаєм лиш,
що людьми тими, воля їм кута,
Пам’ять
вічно жива і ніким не забута.
І лишень з
часу в час кровоточить та рана.
Сниться йдуть
вини в бій… йдуть у гори Афгана.
Пашковська
Яна.
Немає коментарів:
Дописати коментар