"Время выбрало их, закружило в афганской метели..."

 Афганська війна 1979-1989 рр. – одна з регіональних "гарячих точок" часів "холодної війни". Велася радянськими військами проти афганських моджахедів, які намагалися скинути прорадянський режим у країні. Причиною війни стало іноземне втручання в афганську внутрішньополітичну кризу, що була наслідком боротьби за владу між місцевими традиціоналістами та модерністами. 1973 р., після позбавлення влади короля Захір Шаха, Афганістан проголошено республікою, першим президентом якої став Мухаммед Дауд. Військовий заколот 27 квітня 1978 р. поставив при владі в Афганістані Народно-демократичну партію, програмні положення якої передбачали модернізацію фактично середньовічного суспільства. Це спричинило початок громадянської війни, в яку, з огляду на геополітичне міркування – недопущення посилення впливу США в Центральній Азії та захист радянських середньоазіатських республік – під приводом надання інтернаціональної допомоги, втрутився СРСР. Введення радянських військ на територію Афганістану почалося на підставі постанови політбюро ЦК КПРС, без формального рішення щодо цього ВР СРСР. Обмежений контингент радянських військ в Афганістані становив 100 тис. військових. Протягом 1980-1988 рр. допомога країн Заходу моджахедам склала 8,5 млрд. доларів, половину з яких надали США. Зміни в зовнішній політиці радянського керівництва після 1985 р. сприяли процесу політичного врегулювання ситуації в Афганістані. 14 квітня 1988 р. СРСР, США, Пакистан та Афганістан підписали Женевські угоди про поетапне мирне вирішення афганської проблеми. Радянський уряд зобов'язався від 15 травня 1988 р. до 15 лютого 1989 р. вивести усі війська з Афганістану. Загальні втрати особового складу радянських військ становили: загинуло – 13 833, поранено – 49 984, полонено – 312, інтерновано – 18 осіб.На Афганській війні загинуло 2378 вихідців з України. Всього участь у бойових діях брали 546 255 радянських солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу, з них 11 українців. В 1990 р. ІІ з'їзд народних депутатів СРСР оголосив Афганську війну злочинною. Україна не має дипломатичних відносин з Афганістаном. Пошук українських військовополонених в Афганістані здійснюється через посольство в Пакистані.

  Традиційно до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в районній бібліотеці відбулася літературно–музична імпреза «Біль обернений у слово: поети про війну в Афганістані».
 Під час проведення заходу були використані кадри з документальних фільмів про війну в Афганістані, уривки з художнього фільму «Дев’ята рота», відео-репортаж про виведення радянських військ із Афганістану, а також відеоролик на пісню «Чорний тюльпан» у виконанні О.Розенбаума. Цікавими для користувачів були і матеріали краєзнавчого характеру, які подарував Константин Козак, голова районної організації УСВА. В якій йдеться про воїнів-афганців уродженців Білозерського району.
До заходу була оформлена книжкова виставка «І в снах приходить Кандагар», в якій висвітлюється тема афганської війни.

Червоне серце - звістка про любов...

  14 лютого День святого Валентина. Існує багато традицій, пов’язаних з цим святом, які прижилися і на Україні. Традиція дарувати валентинки – найпоширеніша з них.

  Спочатку валентинки виготовляли вручну з кольорового паперу, фарб або кольорового чорнила. Кожен намагався зробити свою валентинку особливою і неповторною. Багато майстринь придумували самі різні дизайни і використовували різноманітні матеріали. Так з'явилися своєрідні стилі, деякі з яких використовують і в наш час:

"Мереживні валентинки" - на папері голкою протикали кілька крихітних дірочок у вигляді візерунка, який нагадував мережива жіночих суконь.

"Валентинки у вигляді сніжинок" - вже готові «мереживні валентинки» згортали кілька разів і гострими ножицями вирізали з них нові фігури.

"Акроїстичні валентинки" - це яскраві листівки з віршами, в яких кожна перша літера рядка починалася з літери імені тієї людини, кому призначалася ця валентинка.

"Валентинки-символи", в яких любовне послання було зашифровано у вигляді символів, знаків або малюнків. Наприклад, "Я" люблю "тебе".

І лише на початку 1800-х років з'явилися фабрики, які стали випускати перші чорно-білі валентинки. Соціологи стверджують, що у цей день всіх закоханих багато людей перестали писати листи (переважно у Великобританії), оскільки набагато легше було відправити невелику валентинку вже з готовим поздоровленням. Ймовірно, це сталося тому, що ці листівки просто і красиво висловлювали почуття людей в той період "стриманості почуттів".

 Але, не дивлячись на велику різноманітність вітальних листівок, найкращими завжди вважалися валентинки, зроблені своїми руками, оскільки умільці створювали справжні витвори мистецтва. Паперові валентинки часто обшивали шовком, прикрашали атласом або мереживами, обробляли пір'ям або квітами, а іноді навіть покривали золотом. На багатьох листівках також зображували бога кохання, Купідона, ангелоподібного бога, якого вважали талісманом дня Святого Валентина. Нікого в наш час не дивує те, що одним з найголовніших символів дня Святого Валентина є серце.

  Але серце - це не єдиний символ дня закоханих, знаками прояви любові і вірності є також:

  Червоні троянди. Ще в давні часи люди вважали червоні троянди улюбленою квіткою римської богині кохання Венери, тому букет червоних троянд символізував велику любов, подаровану богинею. Крім цього сам червоний колір символізував сильні і міцні почуття закоханих.

  Мереживо. Раніше багато дамських хустинок шили з мережив. Ще багато років тому, коли у жінки падала її хустинка, обов'язком кожного джентельмена було підняти її, і іноді чоловіки навіть боролися за це право.  

  Любовні вузлики. Багато закоханих в знак своєї любові плели так звані "любовні вузлики" - чергуються зав'язані петельки з стрічки або намальовані вузлики на папері. Такі любовні вузлики стали символом вічного кохання.

  Птахи-коханці - невеликі різнокольорові пташки в Африці, названі так за свою відданість одне одному, тому що вони ніколи не розлучаються зі своїми парами і літають тільки разом, як і всі закохані. Голуби теж вважаються символами любові і вірності, оскільки вони завжди разом піклуються про своє потомство.

  З часом валентинки ставали все різноманітнішими, з'явилися перші поштові відділення, завдяки яким можна було відіслати вітальну листівку в будь-яку країну світу. Оскільки до 1800-х років посилати валентинки було дуже дорого, то багато людей самі приносили їх своїм коханим.

  Поступово святкування дня всіх закоханих стало поширюватися по всьому світу, і в кожній країні з'являлися свої традиції. Наприклад, в Англії кілька століть тому в день Святого Валентина діти переодягалися у дорослих і ходили по будинках, виспівуючи святкові пісеньки. В Уельсі в цей день було прийнято дарувати дерев'яні ложки з вирізаним в них ключем, замковою щілиною або серцем.

  Традиція дарувати квіти на день закоханих, ймовірно, з'явилася на початку 1700-х років, коли Чарльз II завіз до Європи поетичне мистецтво персів під назвою "мова квітів". У 18 столітті "мова квітів" стала дуже популярною, адже вона допомагала висловити почуття і ставлення людини набагато яскравіше й точніше, ніж вербальна мова. В Європі почали виходити цілі книги з "квітковим лексиконом", в яких розповідалося кому, коли і які квіти потрібно дарувати. З тих пір жоден захід, жодне свято не проходили без квітів.

  У це свято люди дарують одне одному різні солодощі, найчастіше шоколадні цукерки в коробці у вигляді серця. Сьогодні в день всіх закоханих можна дарувати абсолютно будь-який подарунок - починаючи від маленької дрібнички і до сучасного мобільного телефону.

  Незважаючи на велику різноманітність подарунків, невід'ємним атрибутом дня святого Валентина залишаються вітальні листівки - валентинки.

  З кожним роком валентинки стають все більш різноманітними, переймаючи останні технології та досягнення науки. Так, наприклад, сьогодні можна придбати "співаючі" валентинки, на які ви можете записати будь послання своїм коханим.

  Привітання з днем Святого Валентина можна також надіслати електронною поштою. На багатьох сайтах можна знайти найрізноманітніші вітальні листівки та побажання. Щоправда, це може здатися трохи офіційним, що не властиво святу всіх закоханих, тому перше подумайте, чи варто посилати валентинку по Інтернету. І пам'ятайте, все геніальне - просто.

 Так і в нашій бібліотеці, ми не «вигадували велосипеда» , а для користувачів підготували перегляд виставки «Стріли Амура коханням озвуться», презентацію – вікторину «Символи і традиції дня святого Валентина» та запропонували всім відвідувачам бібліотеки протягом тижня зібрати з маленьких сердечок велику Бібліовалентинку.  «Маленьке серце у бібліотеці знайди – велику бібліовалентинку склади» - такі слова були закликом для дій наших користувачів, а Валентинка стала подарунком для колективу бібліотеки.

Приємна несподіванка

Книга – чудове надбання людей, наш кращий порадник і друг, вірна супутниця життя. Вона допомагає нам краще зрозуміти навколишню дійсність, вивчати досвід минулих поколінь, стати освіченою людиною.

     Основна проблема всіх бібліотек сьогодні – це недостатнє комплектування бібліотечного фонду. Особливо гостро стоїть питання поповнення фондів українською літературою для дітей та молоді. Та для мережі бібліотек Білозерського району 2014 рік приніс приємну несподіванку. Центральна районна бібліотека одержала нові видання українською мовою більше ніж на 80 тис. грн.

На 31700 грн. надійшло із обмінного фонду обласної бібліотеки О. Гончара, згідно наказу Міністерства культури від 06.09.2013 року №839 «Щодо здійснення придбання україномовних книг для поповнення фондів публічних бібліотек».

Сільські бібліотеки одержуть літературу з різних галузей знань. Це історичні романи В. Чемериса «Ярославна», «Генерали імперії», «Ордер на любов», «Смерть Атея», Р. Іваничука «Торговиця», Т. Чухліба «Козацьке коріння М. Гоголя», Н. Рощина «Роксолана», твори І. Роздобудьмо «Арсен», «ЛСД. Ліцей слухняних родин», літературу про видатних людей: книги Панасенка Т. М. «Марко Вовчок» та Лазарука М. Я. «Микола Вінграновський», гостро сюжетні романи українською мовою скандинавського письменника «Таргани» та «Безтурботний» та ін.

       Творами М. Соколян, С. Логінова, В. Арєнєва, А. та Н. Лапікурів  представлена література для дітей.

       Дитяче читання відіграє велику роль у житті дітей, набагато більшу ніж у житті дорослих. Книга, прочитана в дитинстві залишається в пам’яті майже на все життя і впливає на подальший розвиток дитини. Із книг діти черпають певні норми поведінки. Якщо дитина подружилась з книгою, то матиме широкий світогляд і глибокі знання. Тому було дуже приємно одержати в подарунок книги  для дітей від обласної дитячої бібліотеки.  Обмінний фонд Херсонської обласної бібліотеки для дітей передав Білозерській районній бібліотеці 3346 прим. Книг загальною вартістю 54095 гр. видавництва «Грані-Т». Книги чудово оформлені, ілюстровані яскравими малюнками. Різноманітної тематики. Тут і книги із серії «Дівчата зі спорту», «Життя видатних дітей», «Сучасна дитяча проза», «Суперники», «Класні комікси» та «Мультстудійні книги».

       Особливо цікавим є видання книг німецького письменника К. Тільмана про футбол: «Геть з поля хлопці», «Який промах», «Вратарь на вигоні» та ін. книги для дітей – і друзі і порадники сьогодні. Недарма в народі є прислів’я «Хто багато читає – той багато знає». Книга зберігає в собі красу рідного слова, чарівність мови. Любіть книги, читайте їх!

Вшановуємо Т. Г. Шевченка

Шевченківська тема по особливому актуальна в період підготовки до відзначення 200 –річчя з дня народження Кобзаря.

Так, напередодні річниці від дня народження Т. Г. Шевченка, для користувачів Широкобалківської бібліотеки провели усний журнал «Вшановуємо Т. Г. Шевченка» за сторінками:                    

1 ст. – «Дитячі роки Тараса»;

        2 ст. – «Шевченко - художник» (демонстрація репродукцій картин, автором яких є Т. Г. Шевченко);

        3 ст. – «Твори Т. Г.Шевченка» (бібліографічний огляд літератури про життя і творчість письменника);

        4 ст. – «Ми тебе не забудем, Тарасе!»

        Також було організовано виставку творів Шевченка і творів про нього та виставку дитячого малюнка «Малюємо за творами Т. Г. Шевченка». Під час заходу звучали українські пісні, які виконували діти, одягнені в українські костюми.    

        На заході були присутні вчитель української мови і літератури Поліщук Т. А., а також шкільний бібліотекар Медведик Т. В.

Бібліотечна виставка «Поет духовної свободи»

 

Щоб слово пламенем

Щоб людям серце розтопило,

І на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило,

         Кадило Істини. Амінь!

 

  Про великого Кобзаря ми знаємо, здається все, від його сирітського дитинства до останніх років життя. Бо Шевченко – вічний, невичерпний і нескінченний, гордість і неоціненний скарб духовної культури українського народу. На протязі свого страдницького життя він впроваджував Божі істини: віру, надію, любов, непохитність та гідність українця, повноцінність сім`ї. Він продовжує діяти своїми творами тепер, в епоху комп`ютерних технологій.

  Наша книжкова виставка містить різноманітні носії інформації: книги, періодику, картини, портрети, комп`ютерні додатки, творчі доробки. Це дасть змогу широко розкрити значимість особистості та творчості Шевченка, залучити відвідувачів самостійно вибирати твори в розділі виставки і декламувати, розповідати, тощо.

 Тема та розділи виставки показують віковічні проблеми, з якими боровся Шевченко, здобутки, неповторність особистостей України.

  У I розділі «Не називаю її раєм», представлені маловідомі факти й історії з життя великого поета, про дитинство, родовід, Моринці, Кирилівку, - про ту глибинку, звідки бере початок джерело Шевченківського духу.

  II розділ: «Сіять господнею красою…». Святість жінки – матері, на думку літераторів, найповніше розкрив у своїх творах Т.Шевченко. Ця тема актуальна у всі часи. Особливо – проблеми одиноких матерів, покриток, неповноцінних сімей.

 III розділ: «Світе тихий, краю милий, моя Україно!». Де б Тарас Шевченко не перебував, завжди линув на Україну, прагнув для неї свободи, процвітання, щасливої долі для молодого покоління. Тут представлені дослідження про подорожі Тараса Україною, карти, спогади.