«Пам'ять! Пам'ять! Поверни роки!»

               Є особливий неписаний учительський статус – вчитель-ветеран. Це

той дивний стан, коли вчитель за віком - пенсіонер, а душею - молодий, коли вже на заслуженому відпочинку, а насправді - серцем, думками, споминами - у школі, на уроці, серед колективу, серед дітей.

     Цей дивний стан називається  вчитель без віку.

     Сонячного жовтневого дня працівники Олександрівської сільської бібліотеки запросили їх, цю категорію людей, які своєю працею здобули заслужену шану  та повагу в селі, на зустріч  «Пам'ять! Пам'ять! Поверни роки!».

     Шановані гості побували на особливому уроці з використанням  новітніх технологій. Вони ділилися приємними спогадами про свої дитячі, студентські роки, про перші кроки на педагогічній ниві і, зокрема, в Олександрівській школі, згадували вчителів, які їх навчали, колег, які відлетіли у вічність. Пригадали та заспівали пісню, яку співали, співають і будуть співати ще не один десяток літ «Вчителько моя, зоре світова ...».
    Гості з великим завзяттям відповідали на питання  жартівливої вікторини та  подивилися сценку «Виховання дитини по телефону».

    Кожного ранку сьогоднішні ветерани приходили  до школи і готувалися до уроку, як до бою, адже їм доводилося «воювати» з лінощами, зайвими балачками та шпаргалками. Тому саме за це бібліотекарі вирішили  нагородити їх орденами. А саме:

Орденом «Срібного півмісяця» - завуча школи Очеретнюк Ольгу Федорівну.

Орденом «Першої зорі»  - вчителів початкової школи Голенко Галину Георгіївну та Литош Валентину Никифорівну.

Орденом «Правильного паралелограма» - учителя математики Карась Галину Павлівну.
Орденом «Мудрої книги і чарівного пера» - вчителів української мови та літератури Явтушенко  Галину Яківну та  Малишко Валентину Петрівну.

Орденом «Золотої книги»  - шкільного бібліотекаря Тетяну Юріївну Солодухіну.

Орденом «Парацельса» - шкільну медсестру Шкуренко Валентину Василівну.       Учасники заходу гучними оплесками дякували працівникам бібліотеки за подаровані пісні, за слова подяки і за таку неочікувану та приємну зустріч. А бібліотекарі їм побажали:

Щоб щастя їм усміхалося.

Щоб горе дороги до них не знало.

Щоб завжди і всюди добро їм було.

Щоб їх любили та  шанували добрі люди.

Щоб не сумували, в журбу не вдавались

І так, як цього дня, завжди посміхались.

Та на слідуючий рік у повному складі

До нас на гостини знову завітали.