Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого, яка сприймається суспільством, насамперед, на емоційному рівні як загальнонаціональна трагедія. Водночас голодомор – це історичне явище, яке відбулося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.
Українці мусять знайти у собі мужність визнати й переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який більше ніколи не повинен повторитися.
Нам слід усвідомити, що сучасне покоління України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Саме цю трагічну сторінку історії обговорювали очевидці пережитого лихоліття на заході «Колосок пам’яті» у районній бібліотеці.
В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада).
Українці мусять знайти у собі мужність визнати й переконати інших, що нація стала жертвою страшного злочину, який більше ніколи не повинен повторитися.
Нам слід усвідомити, що сучасне покоління України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Саме цю трагічну сторінку історії обговорювали очевидці пережитого лихоліття на заході «Колосок пам’яті» у районній бібліотеці.
В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада).
Немає коментарів:
Дописати коментар