пʼятниця, 17 травня 2019 р.

Мій рідний край, струна душі моєї.


  Чи знаємо ми добре свій край?  Питання непросте. Час високих технологій, бурхливого попиту інформацій віддаляє молоде покоління від пізнання краси рідного отчого краю. Не  кожна молода людина знає  історію  свого  міста, району, села, видатних людей минулого, а  без пізнання й  оцінки минулого немає майбутнього. Зустріч, яка відбулася 17 травня, була присвячена одному з куточків Білозерського району, нашої малої Батьківщини, селу Кизомис.



  Найдорожче для людини – Батьківщина. Вона єдина і кожний плекає її, шанує той куточок, де народився і живе. На крєзнавче свято запросили сестер Дубовалових Олександру та Євдокію уроженки села Кизомис. Це дуже талановита родини, всі вони пишуть вірші та прозу, друкуються в газеті та видають збірочки своїх творів. Та заході сьогодні  Євдокія Константинівна познайомила молодь  з історією села Кизомис, а Олександра Константинівна розповіла про свою родину, предки якої жили в Кизомисі ще з початку існування села.



  Виринувши із сивої давнини, чимало всього – доброго і не дуже, радісного і сумного, вікопомного і буденного – пережило село за свої роки. Село Кизомис набагато цікавіше ніж здається!  Найбільш цікаві факти про нього запропонували для учнів бібліотекар Олена Макаренко та завідувачка методико - бібліографічним відділом Світлана Кудіна.



  Також для своїх однокласників Софія Коржук, Світлана Дятел та Дарія Щербина читали чарівну поезію про мальовничий Кизомис, а фольклорний колективі «Калина» розважив присутніх піснями про село.





  Село вміє говорити, треба тільки знати його мову – мову минулого, нинішнього і майбутнього.

Немає коментарів:

Дописати коментар