«Тарас Шевченко. Якого кольору були його очі?»

  Геніальний син українського народу Тарас Шевченко за життя зазнав не лише наруги та знущань, а й великої слави і шани. При­родно, що ця непересічна особистість привертала увагу широких кіл громадськості. Чимало сучасників залишили спогади, в яких ідеться і про творчість та уподобання Великого Кобзаря, і про найхарактерніші риси його зовнішності. їх допов­нюють автопортрети, написані в різні періоди, та світлини остан­ніх років життя славетного поета й художника.

  Зовнішність Шевченка, як і кожної людини, змінювалася впро­довж життя. Ці зміни були зумовлені не тільки плином часу, а й мо­ральним самопочуттям і станом здоров'я Великого Кобзаря. Їх в бібліотеці простежували на антропологічній меморії «Тарас Шевченко. Якого кольору були його очі?», зіставляючи  документи і літературу із різних джерел.

Тарасові Шевченку випало стати пророком свого знедоленого народу. Ще за життя Великого Кобзаря його портрети і світлини з'явилися в оселях національної інтелігенції й простих трудівни­ків, наочно втілюючи образ пророка, генія, який власною творчіс­тю розбурхав національну самосвідомість українців, приспану де­сятиліттями кріпацтва та національного гніту.