«Як зірка в небі – Україна в серці»

    24 серпня ми відзначаємо одне з найвеличніших свят - День Незалежності України.

    Україна! Край хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини.   Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі.  Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

       25 років минуло з того незабутнього  дня, коли 24 серпня 1991 року була проголошена Незалежність України.   Це точка відліку, яка зазначила  народження  держави – вільної України. Це велика подія, що дала народові можливість самому вирішувати свою долю. Незалежність і державність зріли в глибинах нашої тисячолітньої минувшини   та  проростають в серцях кожного українця.

З  нагоди святкування 25-ї річниці Дня Незалежності України та Дня Державного Прапора  в Білозерській районній бібліотеці було проведено годину історії «По долині жито, по горі блакить».  Бібліотекар розповіла відвідувачам про історичні факти проголошення України незалежною, самостійною державою, познайомила з відомостями про шлях українського народу до створення суверенної держави. За допомогою Інтернету  здійснили відео-круїз «Україна – країна, де варто жити».

   Ми віримо в майбутнє України і бажаємо щоб свято Незалежності принесло в українські родини щастя, добро, мир та любов. Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням єдності та порозуміння.

Для  мене  в  світі  ти  одна,  моя  чарівна    Україна!

     Наш  народ  протягом  багатьох  століть  пережив  безліч   радісних ,  а  більше  трагічних  моментів:  століття  відсутності  власної  державності,  дві  світові  війни,  безліч  сутичок,  червоний  терор, голодомор.  Однак,  ці  трагедії  не  зламали  нації,  а,  навпаки,  сприяли  зміцненню  та  прагненню  утворення  власної  державності.  У  калейдоскопі  подій   24  серпня  1991  року   стало  пам`ятним  для  всіх,  бо   Україна  стала  незалежною  державою.  Ми  довели   всьому  світові,  що  українці    прагнуть   жити  в  своїй  країні   і  розбудовувати  її  за  власними  принципами.

      Перші  кроки  незалежності  стали  випробним  тестуванням  на  зрілість,  мудрість,  виваженість  дій.   Цей  період  становлення  -  процес  складний,  сповнений  непорозумінь,  розчарувань, економічних  та  політичних  криз. Свідомість  українців  постійно  змінюється.  Плинуть  роки,  народжуються  нові  покоління.  Кожне  наступне  дивиться  на  минуле  очима  свого  часу. Майдан  і  Революція  гідності  вразили  не  тільки  Україну, а  й  увесь  світ.  Зігріта    палкими  серцями  мільйонів  українців  із  усіх  регіонів,  незалежна  демократична    держава  Україна  продемонструвала  усім,  що  українці  -  міцна   духом  волелюбна  нація.  Ми   навчилися  поважати  себе  і   зуміли   відстояти  свій   демократичний  вибір  у  рік  єднання  та  пробудження. Майдан  став  центром  революції,  місцем  правди  і  свободи,  площею  дружби,  любові, братерства  й  гідності. Сьогодні  є  найнеобхіднішим  не  втратити  віру  в  краще  майбутнє. Почуття   гордості  кожного  з  нас за  рідну країну  затьмарює  війна  на  Донбасі  й  окупація  Криму.  За  волю  та  кращу  долю  знову  гине    молодий    патріотичний   цвіт  держави. Проте   ми  віримо  -   день миру  обов`язково  настане,  правда  переможе  і  буде  щасливою  кожна  родина.

    З  нагоди  великого  національного  свята  нашої  державності  -  Дня  незалежності  України  -  у  районній  бібліотеці  проведено  годину  патріотичного  виховання  «Україно! Ім`я   твоє  несем, неначе  скарб», де  було  відтворено  «Хроніку  поступу  незалежної  України»  і   презентовано  цікавинки  рідної  країни. Родзинкою  заходу  була  неповторна  виставка  декоративно  -  прикладного  мистецтва  молодого  бібліотекаря  нашої  книгозбірні  Демури  Анжеліки. Майстриня  творить  дивовижні  вироби, якими  милуєшся  і  отримуєш  насолоду. І  хочеться, щоб  саме  така   вічна  краса  радувала  кожного. А на  нашій рідній  землі  запанував  довгоочікуваний  мир,   добробут  і  світле  майбутнє!

Прийшов Спас - йде вже літечко від нас.

            З глибин українського народного світогляду виринає багато народних свят,звичаїв,вірувань та прикмет. У серпні ми відзначаємо три чудові свята – три Спаса,тому цей місяць у наших предків ще називався Спасівкою. Свята врожаю, які побутували з давніх-давен в усіх хліборобських країнах, відзначалися врочисто, як прояв подяки Богові за щедрі дари літа плоди, ягоди, овочі, злаки, мед тощо. Ці свята особливі, бо у них тісно переплелися церковні традиції з народними.

  Перший Спас називається «Винесення Чесних Древ Животворного Хреста Господнього», який за новим стилем святкують 14 серпня. В народі ж називають це свято по-різному:Медовий Спас, Маковій, Мокрий Спас. У цей день відзначається пам'ять  сімох  святих Старого Завіту – мучеників Маккавеїв та їх матері Соломії.     Якщо  « з Першого  Спасу – холодні роси», то з Другого Спасу вже починаються приморозки, а тому й кажуть «Прийшов Спас - держи рукавиці про запас!».

            19 серпня  за новим стилем відзначають Другий  Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. Головним обрядом цього дня є освячення плодів і злаків у церквах, зокрема яблук, бо їсти їх до цього дня вважалося гріхом.

             Третій Спас, який відзначають 29 серпня, ще називають Хлібним, оскільки цього дня господиня випікала перший хліб з нового урожаю. З хлібом-сіллю проводжала вона господаря в поле, де він засівав озимину. В кожній родині відбувалося освячення зерна, щоб забезпечити достаток протягом року.

     Бібліотекарі відділу обслуговування  Білозерської  районної бібліотеки  провели  інтернет- бесіду «Прийшов Спас – йде вже літечко від нас», розповіли користувачам не лише про Спасівку, а й інші свята, звичаї, обряди, символи та традиції українського народу, які формувались протягом багатьох поколінь  нашими предками.

Геніальна  жінка з Білозерки.

                                                                            

                                                                            Я  прошла сквозь  мрак и бури,

                                                                            Я  пути  искала  к  свету, -

                                                                            К  жизни  творческой, богатой…                                                                                        И  нашла! Запомни  это!

                                                                                                              О.Скороходова.

   

    Ніхто  з  нас  не  може  й  на  хвилинку  зрозуміти, як  це: жити  в  повній  тиші  та  темряві.  Жити  поза  світом, бути  віддаленим  від  усіх. Але яку  ж  треба  мати  силу  волі, неймовірні  зусилля, аби  досягнути  феноменального  злету  сліпоглухій  дівчинці , яка  стала  легендарним  вченим – дефектологом, прекрасним  педагогом,  автором  низки  наукових  і  літературних  праць.

      Ольга  Іванівна  Скороходова  народилася  в  бідній  селянській  родині  влітку  1911  року  у  селі  Білозерка  на  Херсонщині. У  ранньому  віці    дівчинка  захворіла   менінгітом  і  повністю   втратила  спочатку  зір,  потім  слух,  а  згодом  частково  і  мову.  Мати   Ольги  неодноразово   возила  дитину  до  лікарів,  проте  кожен  лише  бажав рідним  не  падати  духом. Після  смерті  неньки  Херсонський  відділ  народної  освіти   направив  дівчинку для   лікування  і  навчання  до  Одеської  школи  сліпих  дітей. Вихователі  і  вчителі намагалися  навчити  Ольгу  грамоті,  але  відсутність  слуху  зробила   марною  присутність  її  у  класі,  де  знаходилися  тільки  сліпі. Загрожувала  повна  деградація  особистості, тому  потрібна   була   інша  методика  роботи  з такими  дітьми.  Саме  у  1923  році  професор  І.О. Соколянський  організував  у  Харкові  школу – клініку  для  сліпоглухонімих  дітей , куди в  1925 р. і  була  направлена  Оля.  Дякуючи  зусиллям  професора, їй  вдалося  відновити  усну  мову. Було  організоване  спеціальне   навчання  з  усіх  предметів  шкільної  програми  за  допомогою  тактильного  алфавіту  та  брайлівського  шрифту. Здібна  і  працелюбна  дівчинка  захопилася  літературою:  читала  О.Пушкіна, Ю.  Лермонтова, О.Горького, Д. Байрона. Бувало, що  за  читанням  проводила  ночі.  Ольга  Скороходова  здобула  середню  освіту,   готувалася  до   вступу на   літературний  факультет  одного  з  московських  вузів. Але  на  календарі  був  1941  рік. 

      Після   переможних  салютів Ольга  Іванівна  відгукнулась  на  запрошення  свого  вчителя   І.О.  Соколянського  -  переїхала  до  Москви  і  під   його   керівництвом  зайнялася   науковою  роботою.  Ольга  Іванівна  була  першою  сліпоглухою  у  Радянському  Союзі,  що  здобула   вищу  освіту  і  вчений  ступінь.  З  великим  інтересом сприйняла  громадськість  вихід  у  1947  році  книги  О.Скороходової  «Як  я   сприймаю  оточуючий  світ»,  де  з  великою  глибиною  і  проникненням  розкрито  спостереження  і   переживання  сліпоглухонімої    людини.   Книга  була  розцінена   науковцями   як  матеріал  для  подальшого    розвитку  дефектології,  наукової  психології.  З  1948 року  -  Ольга  Іванівна  -  науковий співробітник  інституту   дефектології.   В  1956 р.  побачила  світ її  нова  робота  -  книга  «Як   я  сприймаю  і  уявляю  оточуючий  світ»,  яка була  відзначена  премією  імені  К.Д. Ушинського. В  1961 р., вже  після  смерті  свого  вчителя  І.О. Соколянського, Скороходова  успішно  захистила  в  інституті  дефектології  дисертацію  і   одержала  ступінь  кандидата  педагогічних  наук  ( з  психології).  Найбільш  повне  втілення  унікального  творчого   задуму  було  здійснено  Ольгою  Іванівною  в  праці  «Як  я  сприймаю,  уявляю  і   розумію  оточуючий  світ» (1972 р.)  -  своєрідному  зібранні  всіх  її  книг, статтей, віршів  різних  років.  Згодом  її  праця  стала   відомою  у  багатьох  країнах  світу, бо  її  монографія  -  єдиний  твір, в  якому  автор,  обділений  зором  та  слухом,  не  лише  описує  свій  психологічний  стан, але  й  аналізує  його. Скороходова  приймала  участь у відкритті  школи  - інтернату для  сліпоглухих  дітей  і зробила  вагомий  внесок  на  педагогічній  ниві. За  багаторічну  діяльність  була  нагороджена  Орденом  Трудового  Червоного  Прапора. До  останніх  днів  свого  життя (1982 р)   О.І.Скороходова  плідно  працювала, проявляючи  надзвичайну  волю  і  працелюбність.

Життя  О.І.  Скороходової  стало  зразком   життєлюбності  і  оптимізму  не  тільки  для   людей,  позбавлених  зору  і  слуху,  але  й  для тих, хто  не  міг  знайти  в  собі  сили  подолати складні  життєві  обставини.

      Білозерщина   відома   видатними  особами,  які  прославили  наш  край  на  весь  світ. Тому  й  розповідають   бібліотекарі   користувачам   про  геніальних  і  неймовірно  талановитих  людей.  Життєвий  шлях   і  наукова  діяльність  О.І.Скороходової   взагалі  унікальна. І ми  повинні   бути  обізнаними  з  спадщиною    землячки, шанувати  її  і  пишатися  Диво – Людиною!

Процвітай, Україно, мій батьківський краю.

  Здобуття суверенітету кожної держави — це перший її крок у досягненні свободи й незалежності, крок до соціально-економічного та духовного прогресу, благополуччя й добробуту народу. Україна стала на цей шлях після того, як переконалася, що центр, загальносоюзні органи і відомства відверто прагнуть і надалі диктувати республікам колишнього СРСР свої закони, зберігати у відносинах з ними панівне становище, хазяйнувати тут, як у колоніях.

  Виходячи з цього та виражаючи волю й прагнення українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі.

  Проголошення Україною свого суверенітету і незалежності викликало в світі надзвичайно позитивну реакцію. За короткий час десятки держав різних континентів заявили про своє визнання України. Багато які з них стали на шлях встановлення дипломатичних відносин, включилися в економічне й науково-технічне співробітництво, у скрутний для нашого народу час подали Україні помітну гуманітарну допомогу. За станом на початок березня 1992 р. 104 країни світу визнали незалежний; статус нашої держави, а 47 — встановили з Україною повномасштабні дипломатичні відносини.

  З метою висвітлення  матеріалів цієї доленосної події, центральна районна бібліотека презентувала мультимедійну презентацію  "Декларація про державний суверенітет України”,  в якій розглянули основні розділи та положення Декларації.

Користувачі бібліотеки також мали змогу ознайомитися з текстом Декларації про  державний суверенітет України, матеріалами з історії прийняття документа. Під час презентації  проходила бесіда та відбувся огляд літератури «Ісорвя моєї держави».

  Ознайомитися з Декларацією про державний суверенітет України Ви може на сайті Верховної Ради або завітавши до центральної районної бібліотеки.

Всесвітній день шоколаду

  11 липня — свято всіх ласунів — Всесвітній день шоколаду. Це свято вигадали французи ще в 1995 році, а зараз їх ініціативу підтримують любителі цих ласощів у багатьох країнах світу.
  В Україні поки що це смачне свято мало хто відзначає. Але поступово воно знаходить своїх прихильників і у нас.

 Я люблю шоколад!!!

 І я люблю шоколад!!!

І ми любимо шоколад!!!

Купальське диво.

Багато чудових свят має український народ, всі вони супроводжуються красивими, сповненими таємничою силою та глибоким змістом обрядами. Але, мабуть, одним з найдивовижніших та наймістичніших є свято Івана Купала. Святкують його сьомого липня, але найголовніші події розгортаються вночі, перед цим днем. За християнським календарем свято має назву Іона Хрестителя, але для слов'янських народів воно має більш глибоке коріння.

  В районній бібліотеці  до відзначення цього свята пройшла етнографічна година «Купальське диво», на якій присутні прослухали розповідь про літні народні свята, традиції і звичаї найчарівнішого і загадкового свята Івана Купала. На заході книги і журнали про українську народну культуру були доповнені музичною слайд- презентацією «На Купала нічка мала» та відеопоказом мультфільмів: «Квітка папороті», «Чарівна ніч на Івана Купала» та фільму «Вечір проти Івана Купала» (за творами М.Гоголя)

  В Україні свято Купала має глибоке коріння в народному побуті і міцну естетичну основу.в наш час традиції його святкування зберігаються і відроджуються, воно і досі полонить нас своєю красою і самобутністю.