«Афганістан – ти край війни і крові»

  15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок  у різний час, у різних державах.
   Особливо болісною раною був і залишається Афганістан.

Про події в Афганістані сказано чимало, але біль афганської війни постійно озиватиметься вічною пам’яттю про тих, хто загинув там. Ця війна назавжди залишиться в наших серцях і серцях воїнів, котрі пройшли тією чужою землею. «Афганці» живуть поміж нас, вони є символом незламного фронтового братства, самовідданості, мужності, гуманізму, самопожертви. Та далека, здавалося б, війна й донині болить пам’яттю та ранами, які хоч і загоїлись, але залишили рубці, що не зникають. Молоді люди йшли туди не за орденами та медалями, вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок. Афганська війна тривала 10 років. Через неї пройшло майже 700 тисяч чоловік, 30 відсотків із них були українцями. Не повернулися додому тисячі воїнів, сотні повернулися інвалідами. Вони просто виконували свою військову повинність, свій безвихідний обов’язок... Але чесно і героїчно.

  Афганська війна... Вона на все життя залишила свій слід у долях її учасників. Афганський біль ніколи не відійде в забуття. Солдати й офіцери не можуть просто відсторонитися від тієї війни: і через десятки років після виведення військ із Афганістану вони «хворі» нею, вона сниться їм у кошмарах.

З цієї нагоди в центральній районній бібліотеці проведений виховний захід на тему: « Вже скільки років проминуло, а біль у серці б’є і б’є» до Дня виведення радянських військ із Афганістану. Присутні прослухали розповідь бібліотекарів про масштаби складних і неоднозначних подій в Афганістані і навколо нього в 1978 – 1990-х роках, поглибили  знання  про пережиту трагедію тих років, яка досі болем відгукується в серцях людей. Підготували  відкритий перегляд літератури       «Афганістан – ти край війни і крові»  на

якому  представили   художню літературу, газетні та журнальні статті.

   Цей захід сприяв вихованню поваги й шанобливого ставлення до воїнів – інтернаціоналістів та батьків, сини яких загинули в Афганістані. Сприяв вихованню патріотичного почуття, любові до України і здатність до самопожертви для її розбудови і процвітання, захисту від будь-яких посягань на її суверенітет. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують.