"Любітеся, брати мої,
Україну любіте,
І за неї безталанну,
Господа моліте."
Т. Шевченко
Україну любіте,
І за неї безталанну,
Господа моліте."
Т. Шевченко
Україна – розкішний вінок з рути і барвінку, що над
ним світять заплакані зорі... Поема жалю і смутку... краси і недолі... Віками
терзали співучу душу України, виганяли з рідної хати. За Україну, за її долю і
волю 10 років карався на засланні, але не каявся, наш Великий Кобзар, наш
батько Тарас. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові:
чи в ті далекі жахливі часи, коли він був поневолений, чи сьогодні, коли
Україна духовно відроджується...
Його біографія усім відома. Юнаком він був на чужині,
там з’явились і перші твори. Але серце поета, разом з усіма його почуттями,
сподіваннями, щодня й щогодини було в Україні. Без України його серце не могло
ні співати, ні сумувати, до неї поривалось і співало.
Шевченкові поетичні твори промовляють до нас закликами, настановами, розповідають про тяжке життя селян-кріпаків, їхні долі.
Шевченкові поетичні твори промовляють до нас закликами, настановами, розповідають про тяжке життя селян-кріпаків, їхні долі.
Більшість із нас знають Шевченка як поета, прозаїка,
драматурга і менше як прекрасного художника, гравера, живописця. Його художні
картини в Академії мистецтв у Петербурзі, де він навчався, були удостоєні
високих нагород, йому присвоєно почесне звання Академіка художеств.
У кожного - свій Шевченко, бо всяк вибирає в його
спадщині те, що йому найближче. Всяк бере у Шевченка стільки, скільки здужа.
Всяк пише про нього так, як може. А сам Шевченко як явище велике і вічне –
невичерпний і нескінченний. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам
ще йти і йти до його осягнення. Шевченко – завжди попереду. До нього треба
доростати усім життям!
Все це відкрити для себе на літературно мистецькій годині «Його життя написане сльозами, що
запеклися кров’ю на душі».
Закінчилася зустріч в бібліотеці
складанням пазла «Картинна галерея Шевченка».
Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить
«Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове
світило старому і малому, щоб слово його не забуте і нині, вічно ходило по
Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар