Мистецьке перехрестя

   29 травня в Білозерській районній бібліотеці відбулося не звичайне свято, а мистецьке перехрестя, на якому зустрілися  українське слово (це літературна студія «Біле озеро»), пісня (ветеранський колектив «Калина» та вокальний народний аматорський ансамбль «Велетняночка») та народно- декоративне мистецтво (це наші вишивальниці: Щербина Лілія, Синчук Марія, Романенко Валентина Василівна).

   Люди спілкуються між собою завдяки мові. Існує ще й  мова мистецтва. Для чого, наприклад, людина береться за ноти чи пензель, перо чи голку? Мабуть, щоб сказати нам те, що іншими засобами не висловиш. І людина сподівається, що її зрозуміють глибше через мистецтво.

   Дякуючи літстудії «Біле озеро» присутні насолоджувалися мистецтвом мови та слова:

Нас вірші писати не вчили,

Немає на кого  грішить.

В пелюшки матуся зашила

Жаринку своєї душі.

                  Олександра  Дубовалова.

  Пісня і Музика здатні передати хвилювання людей, їх настрій за допомогою слів і звуків. В цьому допомогли присутнім впевнитися колективи «Калина» та «Велетняночка».  «Велетняночка», до речі, 24 травня мала запис на телеканалі УТ 1 в програмі «Надвечір’я».

  Мистецтво народилося разом з homo sapiens. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа.  Всі присутні помітили картини які прикрашали  читальну залу бібліотеки. Їх створила Щербина Лілія, яка була  запрошена на свято не просто так, а для вручення диплому за ІІІ місце у Міжнародному конкурсі фотографій і вишивок «Місто мрій».

   Закінчився захід побажанням ще не один раз зустрітися в такому «Мистецькому перехресті».

   У мистецтві людина знаходить і нові знання, і відповіді на життєво важливі питання, і заспокоєння від повсякденної суєти, і насолоду. З усього різноманіття людина вибирає для душі те, що їй найбільш близьке, що дає поживу її розуму і почуттям. Мистецтво освітлює і одночасно освячує життя людини. Воно робить її добрішою, а значить — щасливішою.