Трагізм афганської війни

        Сьогодення  ліквідувало  «білі  плями»   нашого  недалекого    минулого,  поіменно  назвало  тих,  на  чиїй  совісті  марно  пролита  кров  тисяч  людей.  Але  тінь  їхньої  провини  не  торкається  тих  колишніх  радянських  солдат,  офіцерів  і  прапорщиків,  котрі   волею  долі  опинилися   на  афганській  землі.  Вони    виконували  наказ  -    це  був  їхній  обов`язок.  Війна  в  Афганістані,  яка  тривала  десять  років  і  принесла  смерть  в  українські   родини , має  стати  уроком  для  всіх,  уроком  для  прийняття  виважених  рішень  щодо  участі  у  різних  військових  конфліктах,  бо  найціннішим  є  людське  життя.

   Понад  160  тисяч  українців  пройшли  дорогою  страшної  війни,  більше  3  тисяч  додому  так  і  не  повернулись,  ще  понад  8  тисяч  отримали  поранення, багато  стали  інвалідами,    ще  72  залишилось  у  полоні  або  пропали  безвісти.  Ми  не  повинні  забувати  всіх  жертв,  які  поніс  наш  народ  тільки  через  те,  що  не  сам  керував  долею  своїх  громадян,  а  ними  розпоряджалися  інші.    У  районній  бібліотеці  провели  годину  спогадів  «Відлуння афганського болю», згадуючи  всіх,  хто  причетний  до   кровопролитної   війни,  яка  тривала  у  два  рази  довше,  ніж  Друга  Світова  війна. Гірко   усвідомлювати,  що  приклад  недалекоглядної  загарбницької  політики  радянських  вождів  не  слугує   уроком    для  теперішнього  керівництва    Російської  Федерації.  На  сході  України   проходить  антитерористична  операція,  яка  насправді , як  і  29  років  тому  в  Афганістані,  є  неоголошеною  війною.  І  саме  воїни  -  інтернаціоналісти  одні  із  перших    беруть  участь  в  АТО,  демонструючи  іншим    бійцям   патріотизм ,  мужність  і   любов  до  країни.

    Ми  пам’ятаємо страхіття  десятилітньої  війни і  з  нетерпінням  чекаємо  миру  і  спокою  на  нашій  землі.