День партизанської слави

Підпільно-партизанський рух опору – це окрема героїчна сторінка Великої Вітчизняної війни. Народні месники за покликом власної душі піднімались на боротьбу з ворогом в особливо складних умовах нацистської окупації, коли найменша помилка несла за собою смерть.  Їх безмежний героїзм та жертовність можуть слугувати прикладом справжнього патріотизму, любові до своєї зраненої Вітчизни, яка перебувала у смертельній небезпеці, і була визволена лише завдяки тисячам і тисячам тих, хто не жалів свого життя заради Перемоги.  22 вересня, у День партизанської слави, з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

«Безсмертна слава партизан, що наближали Перемогу!», - таку назву мала сьогоднішня літературна подорож партизанськими стежками.

 На заході звучала   поезія  часів Великої Вітчизняної війни.

Виходять з лісу партизани

У наступ на смертельну ніч, -

А полум′я горить, не в′яне,

А полум′я – як вічний клич…

                      

                                                                              Р. Братунь.

                                                                   

   Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай  зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.