«Україна понад усе»

У тебе, Вкраїно, є справжні герої,
Пишається ними народ.
Вкраїно, вперед — не скінчились набої,
Щоб вигнать проклятих заброд.
В цій мужності ми, Україно, з тобою.
Відновить життя свій потік.
А тих, хто не вийшов з кривавого бою,

Вкарбуймо у пам'ять навік.
                                      Вадим Крищенко

     23 серпня наш народ відзначає свято Українського Прапора, а 24 серпня — День Незалежності. Сьогодні ці два свята у нашій свідомості відкриваються інакшими, оновленими, знаковими. Уся країна вдяглася у вишиванки і жовто-блакитні кольори, гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» став найулюбленішим хітом. Кров'ю та слізьми викарбовуються сторінки новітньої історії України.

      20 серпня  у Білозерській районній бібліотеці наші читачі   взяли участь у історико-патріотичній  годині «Україна - обличчя нової епохи» , організованій до Дня народження країни, та переглянули відео ролики  «Проголошення незалежності» і «20 кроків до мрії». Цього дня ми намагалися донести до  користувачів цікаву і різноманітну інформацію про минуле і сучасне України, сприяти підтримці у юних серцях патріотичного духу і національної свідомості.

      Молоде покоління українців має знати, яким шляхом наш народ йшов до незалежності, якою ціною продовжуємо її відстоювати сьогодні.

      Йде війна за єдність і незалежність. А вислів «Україна понад усе!» - не просто слова!

З історії державного Прапора України

     Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг: синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

     Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

     У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

     Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

     Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний Рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.

     22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру – синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку – жовтий колір.

     24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежністьУкраїни, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цієї дати в районній бібліотеці провели годину інформації "До витоків", під час якої ознайомили присутніх з історією українського прапора, як державного символа.

Моя Україна - незалежна і вільна, я з нею пов'язую долю свою

Під такою назвою в районній бібліотеці пройшла година державності, в ході якої присутні ознайомилися з історією становлення вільної, незалежної, суверенної України. По закінченню було проведено гру-пазл "Я люблю Україну".

Сонячний наш край запрошує в гості!

      Подорожуючи  Україною, кожен  відвідувач  не  перестає  дивуватися  тій  різноманітності,  якою  багата  наша  країна. Наша    Херсонщина – земля, до  краси  якої  не  звикнеш. Вона  буде  завжди  бажаною  і  жаданою  надовго  для  всіх, хто    хоче  насолодитися    різнобарв`ям  і  красою  півдня  України.

      Рідна  Херсонщина  -  унікальний  природний  комплекс,  найбільш  екологічно  чистий   регіон  України. Це  єдина  область  країни,  що  омивається  декількома  морями -  Чорним  і  Азовським, рукотворним  Каховським  і  солоним  озером  Сиваш.  В  області   19  великих  і  малих  річок, і  найбільш  розгалужена  зрошувальна  система  в  Європі  площею  понад  400га.  На  території   області  розташовані  79  об`єктів  природно – заповідного  фонду  міжнародного, національного  та  місцевого  значення.  Саме  у  нас є  найдовша  піщана  коса  в  світі  -  Арабатська  стрілка,  найбільший  в  Європі  безлюдний  острів  -  о. Джарилгач.  Херсонщина  має  близько  2  млн.  га   сільськогосподарських  угідь  і  найбільшу  кількість  орних  земель  на  Україні.  Область  займає  1 місце  по  вирощуванню  овочів  в  Україні,  тут  збирається більше  13% всіх  овочів  і  баштанних  культур  країни. Основою  аграрного сектору є  зерновиробництво.  Херсонщина  багата  мінеральними  та  будівельними  копалинами  -  тут  присутні  поклади  вапняку, суглинки, глини, піску, фосфоритів,  бокситів і торфу. На  Херсонщині є  більше  70 –ти  розвіданих  родовищ  цілющих  мінеральних  ресурсів, перспективних  для  використання (мінеральні  і  термальні  води,  лікувальні  грязі, соляні  озера).  У нас  є  найпривабливіші  місця  відпочинку  на  узбережжі  Чорного  та  Азовського  морів, із  великим  задоволенням   потрібно   відвідати  всесвітньо відомі  біосферні  заповідники  «Асканія – Нова» ім.. Ф.Е. Фальц – Фейна, Чорноморський,  національні  природні  парки «Джарилгацький», «Олешківські  піски», садиби  зеленого  туризму. Саме   на  Херсонщині вже  17-й рік проходить міжнародний  фестиваль  «Мельпомена  Таврії»,  фестивалі «Купальські  зорі», «Чорнобаївський  заспів»,  всеукраїнський  фестиваль «Чорноморські  ігри» та інші.

     Відвідайте    унікальну  таврійську  землю  і   насолодіться   дивним  коктейлем  її  краси!

    

Чарівні краєвиди рідного краю.

В  озеро  Біле, немов  хто  з  відерця,

Стільки  насипав  зірок  з  висоти.

В  кожній є  доля  її  білозерця –

Спробуй  лише  свою  долю  знайти!

  Людина  та  природа  - це  поняття  взаємопов’язані  і  взаємозалежні, адже  людство  існуватиме  доти, поки  існуватиме  природне  середовище. Ми  постійно  спілкуємось  з  навколишнім  світом,  якому  віддаємо  сили, у якого  черпаємо  енергію.

    Світ   навколо  нас  надзвичайно  дивовижний і  різнобарвний. Тільки  озирнись  навкруги  і  побачиш  красу  рідного  краю.  Відвідуючи  неповторну   Білозерку,  кожен  обов’язково  милується   краєвидами  Білого  озера. За  легендами   назву  озера  пов`язують з  ім`ям  княжни  Білозерки,  яка  втекла   сюди  від  татарського  хана  Мамая (  скоріше,  причину  називання  озера Білим,  а  найменування   селища  Білозеркою  слід ще  шукати  в  кольорі  води, яка  колись  була  білувата  від  вапняків).  За  іншими  переказами  мовиться  про  нескорену  дівчину, яку  бусурмани  взяли  у  полон  і  прив`язали  до  кам’яної  баби  на  вершині  кургану  й  почали  пускати  в  неї  смертельні  стріли. « І  почала  вона  прощатися  з  білим  світом.  Підвела  голову,  глянула в  ясне  небо – а  там,  аж  біля  самого  Сонця,  ширяли  могутні  степові  орли  -  білозіри…  Прийняли   орли  Білозірку  в  свою  родину,  і  стала  вона  їхньою  сестрою…» Ще  за  легендами  Біле  озеро    називали  ще  Білозіркою, бо « вгорі  над  ним   вночі  Чумацький Шлях  зірками  світився.  Одна  з  тих  зірок  найдужче  біліла – ясніла і,  мов  срібло,  у  воді  відбивалася.  Набіжать  ординці, було  на  Україну, - та  й  давай  Білозерку  на  засапаних конях  перепливати.  А  перепливаючи, й  потопляться  к  бісовій  матері  тисячами .  Не  злюбили  бусурмани  це  місце й  вирішили  помститися. Взяли  вони  овечої  вовни  сім  сотень  тюків та й  заткнули  нею всі  сім  джерел…  Та  не  перевелася  вода й  потуга   Білозірчина!  Пішла  вона  під  землю від  хижих  розбійників і  там  безмежним  морем  розлилася.  Кажуть:  хто  дістанеться  того  моря  й  визволить  Білозірку  з  підземелля, тому  вона  багато  срібла  й  золота  подарує…»  А  зараз  наше  озеро  поєднано з  р.  Кошовою,  яка  разом з могутнім  Дніпром,  немов  українські сорочки  - вишиванки,розгорнули  свої  притоки  - рукави  на  всі  боки  і  милуються  красою водного  простору, уквітчаного  з  усіх  боків   білими  кув шинками  та  ліліями.

  Вода  -  це  символ життєдайності, символ  багатства, особливо у  нашому  степовому  краї.  І  ми  намагаємося  жити  в  гармонії  з  природою.   Природне  відновлення  річок  та  озер  шляхом  створення  водоохоронних  зон  та  прибережних смуг -  ось один із   шляхів  вирішення  проблеми  відновлення  первозданної  краси  і  величі  нашого  водного  простору.  Бо  хочеться й  надалі  насолоджуватися  красою  рідної  землі,  по – справжньому  відпочивати  біля  таких  місць  і  набиратися сили,  енергії !

Цікавий світ професій

Літо триває і продовжує дарувати гарний настрій, позитивні емоції дітлахам. Під час виховної години «Цікаво про професії» ми  провели  невеличкий екскурс у різноманітний світ професій, який є  цікавим, таємничим і незвичайним. Діти  уважно слухали розповідь про актуальні професії та спеціальності, їх зміст, а також про інтереси, захоплення, індивідуальні якості  людини, які впливають на майбутній вибір трудової діяльності.  Про деякі  професії вони дізналися під час вікторини «Вгадай професію», де  мали дати  її визначення за описом.

Юні користувачі ділилися мріями та прагненнями щодо реалізації себе у певній професійній діяльності.